Запитання виникають у дитячій голові майже миттєво. Батьки ледь устигають
«переварити» інформацію й щось відповісти невгамовному малюкові, як відразу
чують інше, не менш хитромудре запитання. Вік «чомучки» у кожного малюка свій,
але всі мами й тата практично однаково реагують на дитячі провокації. Вони
розгублені й навіть можуть бути роздратовані. Деякі батьки всерйоз думають, що
малюк намагається їх розлютити, ставлячи такі запитання, що заганяють їх у
глухий кут. Насправді, непросто дитячою мовою пояснити, чому буває блискавка,
чому кров червоного кольору, а в темній кімнаті не видно чорної кішки. Але
навіть якщо дитина ставить запитання, але неуважно слухає відповідь, то це не
означає, що їй не цікаво. Дитина поступово пізнає навколишній світ, намагаючись
узгодити свої уявлення з новими враженнями й знаннями. Цей вік можна назвати
«епохою великих відкриттів». І якщо дорослий лінується відповісти на дитяче
запитання, відмахується від малюка як від настирливої мухи, існує небезпека
втратити дитячу допитливість, що є двигуном розвитку.
