Консультація для батьків
«Як навчити дитину дружити та взаємодіяти в колективі»
Конфлікт – це зіткнення цінностей і поглядів, що є абсолютно нормальним. Розуміння цього факту значно знижує градус вирування пристрастей і частіше веде до порозуміння.
Дитячі конфлікти мають трохи іншу природу, тим самим часто є більш складними для батьків. Наприклад, дві дитини одночасно хочуть сісти на один стільчик. Одна дитина відчуває себе ображеною, починається конфлікт.
Що повинні робити батьки в цій ситуації?
Основа суперечок для дітей різного віку.
1. До двох років друзі в звичному нам розумінні малюкові не потрібні. Грати дітвора може тільки поруч, але не разом. Предметом взаємодії дітей в цьому віці стає м'яч або пасочка, які привертають увагу, перебуваючи в руках у іншого. Однак після трьох років, коли дитина вже досить опанувала соціальні навички і має потребу збільшувати коло свого спілкування, вона вперше може сказати батькам, що хоче або не хоче йти в дитячий садок, тому що там Ваня, Аня або Данил...
2. Всі діти різні.
3 роки. Дитина вперше стикається з тим, що можна назвати конфліктними ситуаціями, але сформулювати своє бажання конструктивно вона ще не в змозі. У трирічному віці дитина керується емоціями та почуттями, і сутички може бути частими. Найкраще, що можуть зробити батьки – надавати підтримку та заспокоювати дитину, відволікаючи її бесідою та задаючи запитання: “Чому тобі так хочеться саме цю іграшку?”, “Чому ти поводитися з цим хлопчиком саме так?”. На емоційні відповіді дитини ви маєте показувати здорову модель поведінки та реакцію на дану ситуацію: “Я розумію, що ти хочеш цей самокат, він справді гарний, яскравий. Давай ми візьмемо схожий напрокат, якщо тобі сподобається на ньому кататися– ми з татом купимо тобі його на день народження”.
4-6 років. Кількість конфліктів збільшується. У дитячому колективі все по-іншому: щоб отримати те, що хочеш, доведеться відстоювати свою позицію або шукати компроміс. Батькам у такій ситуації слід навчити дитину основам спілкування та одночасно вмінню відстоювати свою позицію.
Як навчити дитину дружити і конструктивно взаємодіяти в колективі?
Правила комфортної дружби
Ми можемо навчити дитину правилам контакту: спираючись на себе, розуміти і особливості інших. Тут, звичайно, необхідно розповісти їй про тонкощі взаємодії людей один з одним. Спробуйте познайомити дитину з декількома важливими правилами комфортної дружби.
- Вступати в контакт можна і потрібно першим.   - Розкажіть як можна вітатися і як це роблять близькі люди. - Дуже важливо домовлятися - як під час гри, так і в будь-якому спільному процесі. Давайте дитині досвід відстоювання своїх бажань. Але на прикладі ваших стосунків показуйте і то, як можна піти на компроміс. Домовитися про те, хто грає машинкою, а хто - трамвайним складом, разом побудувати міст, якщо не вирішити, хто першим будує його, і так далі.
Навички комунікації найкраще формуються в спілкуванні зі значимим дорослим. Поспостерігайте за собою. Чи завжди вибираєте конструктивні способи вирішення конфліктів?
Розмовляйте з дитиною про свої дії, про те, що відбувається. Приводьте приклади з мультфільмів, казок.
Діти в дитячому садку не тільки грають разом - часто буває так, що вони сваряться, з'ясовують стосунки і навіть б'ються.
І це, якщо не являє собою небезпеку для життя і здоров'я, теж нормальний процес пізнавання себе в світі інших. 27.10. 2022 р.
Консультація для батьків:
"Розвиток відчуття і сприймання у дітей раннього віку"
Розпочинайте тренування відчуттів дитини раннього віку із легкої та простої стимуляції, приміром слухання тихого звука однієї музичної ноти, катання по долоні м’якої кульки, розглядання на малюнку одного предмета на одноколірному тлі тощо. Згодом, коли дитина підросте, стимуляцію можна посилювати й ускладнювати. У наведених прикладах такими ускладненнями зокрема є:
прослуховування мелодії з кількома музичними інструментами, зі співом кількох вокалістів, урізноманітнення маніпуляцій із кульками варіаціями розмірів, текстури, ваги, розглядання різноколірних об’єктів з багатьма елементами. Розвитку психічних функцій сприяють також прогулянки з малюком на природі. При цьому варто тримати його на руках або везти у візочку так, аби він мав змогу спостерігати за тим, що відбувається довкола, розглядати перспективу, а не лише плече дорослого, який його тримає. Обов’язково слід забезпечувати можливість тактильного контакту дитини не лише з предметами, а й за можливості з тваринами, речовинами та предметами різної температури і текстури. Якщо батьки дитини — прихильники мінімалізму в інтер’єрі, слід подбати, аби вона мала змогу у своїй кімнаті чи у спеціальних розвивальних центрах взаємодіяти з різноманітними предметами й іграшками, відповідними її віку.
Важливо давати дитині змогу, окрім практичної взаємодії з предметами, сприймати за допомогою лише зорового аналізатора. Для цього можна використати, зокрема, картки із зображеннями звичайних побутових предметів, книжки з ілюстраціями, розвивальні ігри для малюків тощо. Необхідну психічну стимуляцію для дитини можна забезпечувати за допомогою підручних матеріалів, зокрема таких: різні види паперу (зім’ятий, обгортковий, фольга, різноколірний, серветки); різні види тканин, пір’я, вата, природні матеріали - жолуді, каштани, листя, гілки. Усі ці матеріали можна використовувати у грі, даючи дитині змогу рвати їх, м’яти, намочувати у воді, різати ножицями. Знадобляться вони і для створення простих іграшок, які шарудять, намокають, повільно й плавно опускаються при підкиданні тощо. Під час перебування дитини вдома чергуйте «звуковірежими»: забезпечуйте час від часу абсолютну тишу, а потім ненадовго вмикайте музику різних стилів, розмовляйте з дитиною з різною інтонацією, під час читання казок, імітуйте голоси персонажів і різні звуки. Для розвитку смакових і нюхових відчуттів малюка під час годування давайте йому куштувати на смак та нюхати різні овочі та фрукти, навіть ті, які йому можуть видатися кислими чи гіркими. Для розвитку у дитини пропріоцепції та кінестетики корисними є обійми, масажі, нескладні фізичні вправи, кружляння дитини за руки, гойдання на різних гойдалках та каруселях відповідно до віку та стану здоров’я тощо. Важливо якнайшвидше давати дитині змогу вчитися ходити самостійно, узимку возити її на санчатах, придбати для катання велосипед-степпер, а пізніше - звичайний двоколісний, навчити дитину плавати, що є надзвичайно важливим досвідом для сприймання власного тіла - відчуття його у воді.
10.10.2022р.

Консультація для батьків:
"Відчуття: норма та труднощі розвитку"
Відчуття починають формуватися в дитини одразу після народження. Із моменту появи малюка на світ його оточують різні сенсорні подразники, реакцією на які і є психічний процес відчуття. Перші реакції аналізаторів дитини доволі прості та повільні, утім із часом вони ускладнюються та пришвидшуються. Формування відчуттів ми можемо спостерігати, скажімо, коли діти пробують різні предмети на смак, гризуть їх, прислухаючись трусять біля вуха, завмирають, почувши певний звук тощо.
Кожна дитина по-своєму реагує на подразники, які надходять із навколишнього середовища. Деякі діти мають труднощі із їх перетворенням і з регулюванням своїх реакцій на них. Це може негативно впливати на соціальний та емоційний розвиток дитини.
До труднощів із відчуттям та перетворенням отриманих сенсорних подразників відносять:
- надчутливість
- знижену вразливість.
Надчутливість може проявлятися, коли дитина чує різкі чи гучні звуки, відчуває нові чи неприємні запахи, бачить надто яскраве світло, коли вона перебуває у приміщенні зі жвавим рухом, торкається поверхні, не знаної раніше на дотик тощо. Подібні подразники можуть абсолютно нормально сприйматися іншими дітьми чи дорослими, тоді як для дітей з надчутливістю вони є інтенсивними і можуть спричиняти проблеми. Поки подразник не зникне, у дитини можуть виявлятися такі індивідуальні реакції на сенсорні подразники, як:
- страх, переляк, іноді навіть тремтіння;
- втеча від подразника;
- плач при появі подразника;
- «застигання» на місці;
- розсіювання уваги;
- підвищена рухливість;
- мимовільне сечовиділення;
- негативізм, плач разом із криками, бунтарство;
- ігнорування прохань дорослих не робити щось;
- прояви агресії, напади гніву.
Другим, протилежним, варіантом труднощів у розвитку відчуття є знижена чутливість, яка проявляється в потребі доволі сильних, частих і триваліших у часі сенсорних подразників, аби на них відреагувати. Діти зі зниженою чутливістю до подразників можуть бути спокійними й неактивними, мають обмежений репертуар ігор. Таку поведінку можна сплутати із проявами дитячої депресії чи аутизму. Однак діти зі зниженою чутливістю вирізняються схильністю шукати інтенсивні сенсорні подразники: яскраве освітлення, гучніше оточення, яскраві іграшки, інтенсивні, різкі рухи тощо.
Батькам таких дітей слід активно проводити з ними час. Різні види спортивної і рухової активності стимулюють розвиток відчуття, дають змогу дитині ліпше пізнати власне тіло. Адже в дітей зі зниженою чутливістю ця здатність розвинена гірше, ніж у їхніх однолітків.   07.10.2022р.
"Як домогти дитині перебороти негативні думки"

Мислення дітей дошкільного віку значно впливає на їх почуття й поведінку. Неприємні, надмірно критичні думки можуть зашкодити дитячій самооцінці, перешкодити взаєминам дитини та змусити її відступити не досягнувши поставленої мети.
Іноді такий песимістичний стиль мислення наділяє новоявлені думки статусом самонавіюваної події або побоювання, яке здійснюється. Наприклад, дитина думає: «Інші діти не люблять мене. Тому, що я негарна». Вона уникає зорового контакту та тримається замкнуто на дитячому майданчику. Її поведінка не дозволяє заводити друзів і підтверджує, посилює висновок про те, що її ніхто не любить.
Необґрунтовано негативні погляди часто призводять до поведінкових проблем, яких могло б і не бути. Суперництво між братами й сестрами – це лише деякі з проблем, які зазвичай виникають під впливом негативних думок.
Однак за допомогою деяких практичних прийомів діти можуть навчитись розпізнавати й міняти свої звички негативно мислити.
Приклади негативного мислення
Є кілька типів негативного мислення. Одні діти негативно ставляться до самих себе, інші ж бояться, що станеться щось погане. Далі описані приклади основних типів негативного мислення й того, як воно впливає на поведінку дитини:
1. Узагальнення конкретної ситуації – дитину попросили поступитись брату чергою у грі. Дитина думає: «Він завжди отримує все, що хоче, а мені ніколи нічого не дістається!». Вона обурюється й відмовляється грати.
2. Недооцінка своїх здібностей – коли дитині кажуть, що вона неправильно розв’язала задачу, то вона розриває свою роботу й думає: «Я нічого не можу зробити правильно! У мене завжди виходять лише неправильні відповіді!».
3. Перебільшення значення ситуації – дитина дізнається, що в тесті з математики дала дві неправильні відповіді з десяти. Вона доходить висновку: «Я не вмію розв’язувати математичні задачі» і вдома у другій половині дня відмовляється виконувати домашнє завдання з цього предмета.
4. Прогнозування того, що станеться щось погане – дитина думає про доповідь, з якою завтра повинна виступити перед класом, і хвилюється: «Я не впораюсь, і всі будуть сміятись із мене». Вона намагається переконати свою матір, що почувається погано, тому завтра повинна залишитись удома.
5. Зосередження уваги на негативі – дитина отримала хорошу оцінку за контрольну роботу з хімії, познайомилась із новим другом на перерві й була вибрана в команду для участі у брейн-рингу. Але коли її мати спитала, як пройшов день, вона стала стверджувати, що день був жахливим, бо вона забула кросівки на фізкультурі. Після чого весь вечір провела, хмурячись і закрившись у своїй кімнаті.
Допомагаємо покласти край негативу
Уміння вирішувати проблеми, пов'язані з негативним мисленням, – це частина триєдиного підходу до розвитку психологічної стійкості дітей. Якщо ви чуєте, що дитина висловлюється вголос занадто негативно або спостерігаєте її поведінку, яка свідчить, що вона, найімовірніше, негативно мислить, важливо братись до вирішення цієї проблеми якомога швидше. Далі пропонуються п'ять способів допомогти дитині вгамувати її негативне мислення.
1. Визнавайте почуття вашої дитини. Коли ваша дитина плаче від фізичного чи душевного болю, замість того, щоб сказати їй: «Та в тебе все гаразд», визнайте її почуття. Проявіть співчуття й чітко роз'ясніть, що ви намагаєтесь з’ясувати та зрозуміти, що вона зараз відчуває. Скажіть щось на зразок: «Я бачу, що ти засмучена» або «Я розумію, що ти нервуєш». Коли діти відчувають, що їх приймають, цінують і рахуються з їх почуттями, вони починають пошук конструктивних способів впоратись із неприємними емоціями.
2. Делікатно вкажіть дитині на те, що її думки можуть бути помилковими. Кінцева мета повинна полягати в тому, щоб дитина сама вміла розпізнавати й коригувати свої негативні думки, а не покладалась на вас. Щоб допомогти їй дійти власних висновків, ставте запитання, які допоможуть їй зрозуміти, що її думки можуть бути неправильними. Наприклад, якщо ваша дитина каже, що вона все робить не так, скажіть їй: «Згадай ті моменти, коли ти була впевнена у правильності своїх вчинків». Допоможіть їй визначати деякі винятки із правил, щоб вона бачила, що її думка не зовсім правильна.
3. Розглядайте проблему з різних точок зору. Іноді кращий спосіб відокремити емоції від думок – запитати: «Що б ти сказав своєму другу, який би теж так подумав?». Ще ви можете запитати дитину, що на її місці зробив би улюблений персонаж мультфільму або супергерой. Якщо дитина розгляне проблему під іншим кутом, це може змінити напрямок її мислення.
4. Замінюйте негативні думки більш реалістичними. Допомагайте своїй дитині формувати більш реалістичний світогляд. Замість того щоб казати собі: «Я нічого не можу зробити правильно», їй буде корисно сказати собі: «Іноді я роблю помилки, і це нормально». Учіть дитину ставитись до себе з добротою й повагою.
5. Рішення проблеми, що робити далі. Допомагайте своїй дитині перетворювати негативні думки на позитивні дії й активно вирішувати проблему вибору в той момент, коли до неї приходять похмурі думки. Наприклад, якщо вона припускає, що провалить тест із фізики, змусьте її вжити заходи для запобігання такого розвитку подій, нехай вона, наприклад, повторить предмет або поставить запитання, якщо їй щось незрозуміло. Учіть дитину приймати конструктивні рішення, навіть якщо вона зіштовхується з важкими завданнями та неприємними ситуаціями.
04.10.2022 р.

Консультація для батьків:

Що впливає на самооцінку дитини?

Всі діти від природи народжуються з ідеальною самооцінкою. В міру дорослішання в колі сім’ї вони переймають звички і ставлення до речей від дорослих, прислухаються до їхніх слів. Саме батьки закладають основи успіху, допомагають формувати позитивне мислення і правильне ставлення до життя.

Навіть в дитячому віці батьки впливають на формування самооцінки дитини. До 2 років вони закладають позитивний погляд на навколишній світ, заохочують спроби стати самостійною. У дошкільному закладі освіти відбувається глибший процес соціалізації, який активно триває в школі.

Дорослі впливають на характер і особистість дитини своїм вихованням. Багато залежить від ступеня свободи і суворості, довіри між різними поколіннями, рівня контролю за вчинками і діями дитини. У підлітковому віці на самооцінку впливають стосунки з однолітками і вчителями.

Фактори самооцінки

Самооцінка, на думку психологів, формується з багатьох чинників. Знаючи їх, дорослі можуть уважніше ставитися до дитини.

Стиль виховання

Якщо батьки відрізняються суворим характером, повністю контролюють кожен крок малюка, він перестає проявляти ініціативу. Щоб не розчарувати дорослих, він не діє, побоюючись помилок і засудження з боку рідних людей.

Самооцінка батьків

Деякі батьки постійно повторюють, що неможливо досягти мети, все складно, все погано. Вони закладають в дитині негативне сприйняття світу, невпевненість у власних силах і талантах. Батьки із заниженою самооцінкою мимоволі передають її дітям, не даючи розвиватися і рости морально.

Уміння приймати дитину

Головне правило, якого не дотримуються багато дорослих, — любити дітей, всупереч їх поганим вчинкам, слабкості та недолікам. Більшість батьків намагаються переробити малюка, нав’язують власні нереалізовані мрії та сподівання. Вони закладають в ньому сумніви, що його можна полюбити безумовно і просто так. У зрілому віці він не може побудувати повноцінну сім’ю, відчуває психологічні комплекси.

Ставлення до дітей

Дитина завжди запам’ятовує і аналізує слова батьків. Критика відкладається у підсвідомості, підточує впевненість і самооцінку зсередини протягом багатьох років. Вона гостро потребує частої похвали, позитивних оцінках, висловлення любові з боку батьків.

Як підтримати самооцінку дітей: поради батькам

Основне правило — більше підтримувати, хвалити, менше критикувати і карати без приводу. Діти ображаються, якщо їм не довіряють, тому частіше просіть про допомогу по господарству, помити посуд, виконати важливе доручення. Це посіє впевненість у власних силах і підвищить самооцінку.

Перестаньте дратуватися, якщо у дітей не виходять уроки, прибирання або приклад з алгебри. Багато простих з точки зору дорослих речей неймовірно складні для маленької дитини. Навчіться підтримувати, щоб у неї не сформувалася звичка кидати справу при найменшій невдачі.

Вчіться робити зауваження обережно, без образ і критики. Говоріть про себе і свої емоції, не зачіпаючи здібностей дітей: «Я засмутилася, що ти не прибрав в кімнаті», «Я переживаю, що ти не можеш вивчити вірш».

Щоб виховати дитину з високою самооцінкою, не критикуйте її на людях, не порівнюйте з однолітками. Вчіться хвалити за кожен успіх, виключіть з лексикону образи та образливі фрази. Підтримка батьків стає фундаментом для майбутнього успіху і впевненості в собі.

29.09.2022 р.

Консультація для батьків: «Психологічна готовність

дитини до навчання у школі»

«Роки чудес» – так називають дослідники перші п’ять років життя дитини. Закладені в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку визначають подальшу поведінку та спосіб мислення людини.

Готовність дитини до школи залежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю враховують психологічні аспекти проблеми. Отже, перед психологами стоїть завдання розробки критеріїв і показників саме психологічної готовності дітей до навчання.

Особливої уваги потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків. Часто батьки, а іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.

Психологічна готовність до школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності. Компоненти психологічної готовності:

- мотиваційний;

- інтелектуальний;

- вольовий;

- емоційний;

- особистісний.

Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо. Розрізняють внутрішні, або пізнавальні мотиви, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом; і зовнішні, або соціальні, що виявляються в бажанні займатися суспільно значущою діяльністю, у ставленні до вчителя як до представника суспільства, авторитет якого є бездоганним. Внутрішні та зовнішні мотиви учіння складають внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності до навчання.

Про наявність внутрішньої позиції можна говорити, якщо дитина:

1) Ставиться до вступу до школи та до перебування в ній позитивно, навіть в умовах необов’язкового відвідування школи прагне занять специфічно шкільного змісту.

2) Виявляє особливий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять, віддає перевагу урокам грамоти та лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, співи, фізкультура тощо), має належне уявлення про підготовку до школи.

3) Відмовляється від характерної для дошкільного дитинства організації діяльності та поведінки (віддає перевагу колективним класним заняттям, а не індивідуальному навчанню вдома; позитивно ставиться до загальноприйнятих норм поведінки (дисципліни).

4) Віддає перевагу традиційному для навчальних закладів способу виявлення рівня її досягнень (оцінка) перед іншими видами заохочення, характерними для безпосередньо-особистісних відносин (солодощі, подарунки);

5) Визнає авторитет учителя. При вивченні мотиваційної готовності до навчання необхідно насамперед діагностувати внутрішні мотиви (наприклад, шляхом бесіди). Педагогічна робота в перші тижні навчання дітей у школі має бути спрямована на формування внутрішніх мотивів навчання.

Інтелектуальний компонент готовності дитини до школи передбачає:

1) Обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо.

2) Рівень розвитку пізнавальної сфери, що визначається диференційованістю (перцептивною зрілістю), довільною концентрацією уваги, аналітичним мисленням (здатністю розуміти суттєві ознаки і зв’язки між явищами), раціональним підходом до дійсності (відносним послабленням значення уяви), логічним запам’ятовуванням.

Емоційний компонент готовності виявляється в тому, що дитина іде до школи із задоволенням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов’язані з самою навчальною діяльністю та її першими результатами.

Навички спілкування:

- сформованість у дитини ставлення до педагога як до дорослого, який володіє особливими соціальними функціями;

- розвиток необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні стосунки тощо).

Навички спілкування дитини з дорослим дуже важливі, але цього недостатньо для формування комунікабельності. Вони повинні доповнюватись розвитком уміння спілкуватись, взаємодіяти з ровесниками.

Cпілкування з однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає налагоджувати стосунки, зважаючи на думку оточення, без прагнення зайняти кращі ролі з використанням залякування, погроз, конфліктів. Сформованість уявлень дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.

Отже, готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно пов’язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфліктних ситуаціях.

КРИЗИ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ВІКОМ ШЕСТИ-СЕМИ РОКІВ

У цьому віці потрібно:

1. Допомагати дітям в організації ігор та занять, знаходити час разом брати участь у них. Заохочувати активність дитини в інтелектуальних заняттях.

2. Пропонувати шести – семирічним дітям більше завдань на розвиток уяви, фантазії, творчої ініціативи: ігри «в театр», вигадування казок із продовженням «ланцюжком», творчі завдання – намалювати зимовий ліс, вирізати з паперу чарівну тварину та ін. Такі завдання стимул юють розвиток у дитини найважливіших чинників, необхідність для переходу до навчальної діяльності.

3. Підтримувати розмову з дитиною про школу, казати про неї тільки добре: для чого діти навчаються, чого навчають у школі, малювати разом картинки, складати розповіді «На уроці», «Шкільна зміна» та ін. Сформувати в дитини уявлення про те, що навчання – це серйозна праця, тому треба бути уважним, старанним учнем; розповісти, як треба поводитися на уроках, із учителем, з однокласниками.

4. Виховувати в дітей працьовитість, відповідальність за доручену справу; прилучати їх до домашніх справ та корисних занять; допомагати ім.; надавати приклад у виконанні. Корисним є виконання завдань із самоконтролем. Для цього доречно завести для дитини календар, де б вона відзначала кольоровим олівцем виконання доручень і добрих справ.

5. Надавати допомогу дитині при зустрічі з труднощами у навчанні. За необхідності радитися з учителем.

6. Заохочувати навчальні успіхи шести - семирічного учня, радіти разом із ним. Виявляти це словами: «Молодець! Я знала, що у тебе вийде, що ти будеш гарним учнем!»

Поради батькам

1. Якщо дитина сперечається з будь-якого приводу, чинить опір, шукає нове заняття (цим вона прагне виявити свою самостійність, незалежність, потребу бути дорослішою), їй необхідно допомогти: передусім продемонструвати свою пошану до неї – бути спокійним, розумним, терплячим. Варто доручити дитині справу, заняття, де вона може довести свою самостійність. Коли вона заспокоїться, сказати, в чому ви згодні з нею, і в чому вона не має рації. Бажано підтримувати її досягнення та успіхи в корисних справах.

2. Дитина вередує, роздратована, вимагає свого, вона втомилася. Треба бути з нею лагідним, казати, що любите її, відвернути увагу від капризу грою, заняттям. Якщо це не допомагає, потрібно залишити дитину в спокої, не реагувати на її істерики. Коли вона заспокоїться, сказати їй про те, як вона вас засмутила, але незважаючи на це, ви її все одно любите і сподіваєтеся. Що вона вже так не поводитиметься.

3. Бути доброзичливішим, знайти час поспілкуватися з дитиною, зайнятися загальними корисними справами. Це особливо важливо, коли в дитини з’являється хитрість, вертлявість, манерність у поведінці, клоунада – значить, їй не вистачає визнання дорослих, вона вимагає до себе уваги, непокоїться. Перед сном бажано проводити спокійні бесіди про те, що трапилося з нею за день, хвалити її за добрі справи та вчинки.

4. Дитина не слухається (вимоги треба повторювати по декілька разів) або суперечить дорослим. Замість того, щоб дорікати їй, читати мораль, потрібно висловити щире засмучення: «Я від тебе такого не чекала, подумай, що треба зробити, щоб виправитися». Необхідно показати їй, що батьки за неї переживають та хочуть бачитигарною дитиною, учнем. Дуже корисно створювати для дитини такі ситуації, коли безпосередньо хороша поведінка стає метою,- влаштувати «день слухняності», «день ввічливості» та ін.

Розвиваємо мовлення з

допомогою дрібної моторики.

Дитина пізнає світ передусім за допомогою органів чуття: розглядає його та прислухається до розмаїття звуків, досліджує на дотик, на смак, на запах. Взаємодія з оточенням неможлива без рухової діяльності дитини. Чим більше дитина рухається, тим активніша її пізнавальна діяльність, тим повніший та інтенсивніший її розвиток.

Науково доведено, що від розвитку дрібної моторики прямо пропорційно залежать розвиток інтелекту, мовлення, уваги, уяви, пам’яті, зорових аналізаторів. Навички дрібної моторики допомагають дитині обстежувати, аналізувати, порівнювати, класифікувати навколишні предмети й відповідно краще розуміти світ, у якому вона живе.

У дитинстві, коли активно формуються мовленнєві зони, надзвичайно важливий вплив на їхній подальший розвиток мають імпульси, що надходять від пальців рук до кори головного мозку та стимулюють мовленнєву й розумову діяльність. Ще більше прості рухи кистей та мовленнєве дихання допомагають зняти загальне напруження, що сприяє покращенню вимови звуків, побудові логічно правильних, семантично зв’язних висловлювань.

При доборі ігрових вправ дотримуйтесь таких принципів: – ігрові вправи повинні приносити дітям радість, а особисті стосунки між дорослим та дитиною будуються на основі довіри, взаєморозуміння, доброзичливості. Дитина знає, що отримає необхідну допомогу при виникненні труднощів; – поступове ускладнення ігрового матеріалу, завдань, від простого до складного.

ІГРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ

1. Ігри з м’ячиками (су-джок, колючі) він здійснює тонізуючу дію на центральну нервову систему, покращує функції рецепторів. Самомасаж починається з розтирання пальчиків в напрямку до долоні руки, потім другою рукою. Далі проводиться розтирання долоні однієї руки від середини до країв великим пальцем другої руки.

2. Ігри в сухим басейном. (крупа, горох, кінетичний пісок, кульки, «Плейдо»-тісто)

Розвивають у дітей логіку, уяву, увагу, посидючість; зорово – моторну координацію; тонкі рухи пальців, розвивають тактильні відчуття дітей.

Позитивний вплив ігор із сухим басейном на розвиток дітей Ігри сприяють різнобічному гармонійному розвитку дітей, зокрема: • Збагаченню словника; • Розвитку – пам’яті, уваги, уяви, творчого мислення; • Посиленню інтерес до художнього слова , сенсорним відчуттям, імітуванню рухів, сприйманню музичного супроводу.

3. Ігри з шнурівками, ігри на липучках, кульки «Марсал», щіпці-«хваталки», радужні-сенсорні мішечки, прищіпки, сенсорні доріжки, ігри з паличками, графомоторика.

Розвивають сенс- моторну координацію, дрібну моторику рук; - розвивають просторове орієнтування, сприяють розумінню понять «зверху", «знизу", "справа", «зліва"; - формують навички шнурівки (зав’язування шнурка на бантик); - сприяють розвитку мовлення; - розвивають творчі здібності. В іграх також розвивається окомір, увага, зміцнюються пальці і кисть руки, а це, в свою чергу, впливає на формування головного мозку і формування мовлення.

4. Ігри з ґудзиками, мозаїка.

Відкривають безліч можливостей для розвитку уміння порівнювати предмети за кольором і розміром. - Розвивають у дітей репродуктивну і творчу уяву, пам’ять, творчі здібності, зорово-моторну координацію, окомір, мовлення, дрібні рухи рук. Сприяють розвитку дрібної моторики рук, самостійності, зосередженості, сприйняттю кольору, цілісному сприйняттю предмета, логічному і асоціативному мисленню.

Саме тому тренування пальців рук, розвиток дрібної моторики — необхідний стимул інтенсивного розвитку мовлення дитини, і воно набуває особливого корекційного значення в роботі з дітьми. Різноманітні вправи та завдання для пальчиків не тільки сприяють розвитку мовлення та інтелектуальних здібностей дитини, а й допомагають організувати діяльність дитини впродовж дня, привернути увагу, розвеселити, забезпечити психологічний комфорт.

8 ХИТРОЩІВ ПРО ТЕ, ЯК ПЕРЕСЕЛИТИ ДИТИНУ ДО ВЛАСНОГО ЛІЖКА

Психологи багато говорять про те, що починаючи з року дитина повинна спати в окремому ліжку більшу частину ночі. Цей процес є визначальним етапом у розвитку самостійності дитини і полегшує життя батькам.

Інколи батькам складно переселити малечу, тому ми приготували для вас добірку “хитрощів”, з якими процес переходу до свого ліжка буде набагато простішим.

Допоможіть дитині побачити в “переселенні” позитивні сторони.

1. Розкажіть, що такі великі хлопчики і дівчатка, як вони, сплять в своїх ліжках. Можна спробувати помалювати на тему окремого ліжка, розіграти “відселення від мами” з іграшками, підкресливши плюси власного, окремого спального місця. Наприклад, в тісному батьківському ліжку ведмежа не висипалось, а в окремому став висипатися так, що відразу і малювати, і бігати, і стрибати став краще всіх.

2. Використовуйте казкотерапію. Розкажіть малюкові казку, наприклад, про те, що в батьківському ліжку живуть тільки сни для дорослих (про роботу і домашні справи) і для немовлят (про соски і брязкальця). А найцікавіші, чарівні дитячі сни в ліжко, де сплять дорослі, ніколи не залітають. А прилітають вони тільки до дитячих ліжечок. Чи не захоче ваш малюк спробувати поспати окремо і перевірити, що йому присниться? А то раптом його чарівний дитячий сон втомиться чекати у порожньому ліжечку і полетить до іншого малюка?

3. Запропонуйте дитині спати з улюбленим ведмедиком або лялькою. Розкажіть, що іграшка буде вночі стежити, щоб малюкові снилися тільки добрі сни.

4. Залучайте малюка до вибору власного ліжка і постільної білизни. Спільно придумайте оформлення ліжка – щось, що зміцнило б малюка в бажанні мати своє спальне місце (“казковий” нічник, “чарівні” картинки та інші аксесуари, власні малюнки).

5. Введіть нові вечірні ритуали. Заспівайте малюкові на ніч колискову або почитайте казку. Гарна ідея – улюблений спокійний мультфільм.

6. Іноді працює таке: нове ліжко з’являється до повернення дітей з дачі, де вони провели все літо.

7. Якщо малюк боїться темряви, не закривайте двері в його кімнату, поки він не засне, або включайте нічник.

8. Для старших діток (3-4 роки), можна влаштувати “Свято переселення”, і так в ігровій формі перевести дитину в окреме ліжко.

Як навчити дитину швидко читати

Вам уже скоро до школи, а малюк все ще насилу складає склади і мучиться над однією сторінкою годинами? Ваш малюк точно знає, як покласти край стражданням мами і майбутнього школяра!

Про те, як навчити дитину швидко читати, досвідчені педагоги написали чимало важких томів. Але зовсім не обов'язково бути вчителем вищої кваліфікації, щоб взаємодія малюка з книгою була в радість і йому, і батькам. Прості лайфхаки допоможуть пробудити в дитині інтерес до літератури і зробити навчання читанню захоплюючим. До того ж, виділяти на це можна не більше 1 години на день.

Ви почали з абетки і вже намагаєтеся освоювати прості дитячі книги, а швидке читання для дітей як і раніше залишається недосяжною вершиною? Не все так страшно і складно!

Спробуй зробити разом із дитиною наступні ігрові вправи для підвищення швидкості читання:

1. Переверни книгу догори дригом. Нехай малюк намагається прочитати текст у такому положенні, рухаючись очима справа наліво. Обов'язково похвали його, якщо він впорається з таким складним завданням.

2. Частково прикрий рядок так, щоб спочатку було видно верхню половину букв, а потім - нижню. У цій вправі прихований маленький фокус: коли прикрита верхня частина букв, розпізнати їх при читанні складніше, зате повністю видно наступний рядок. Більшість малюків розуміє, що можна спростити собі задачу, відразу прочитавши і наступний рядок - головне встигнути зробити це якомога швидше. У процесі такого читання дошкільник одночасно вчиться читати вголос і про себе (наступний рядок), а також розвиває словесно-логічну пам'ять: йому потрібно відразу запам'ятати кілька слів у певній послідовності.

3. Попроси дитину прочитати кілька рядів лише приголосних. Для цього потрібно роздрукувати наступні рядки з літерами: БТМПВЧФКНШЛЖЗЦС, ПРЛГНТВСЧЦФБХНМ, ФЩМЖДШХЧМКПБРВС, ПТКЗРМВДГБФКЗРЧ, ВМРГКТБДЗЩЗБЧВН, КВМСПЛБШГРДБЛСТ.

4. Запропонуй малюку кілька разів перечитати один і той же уривок тексту. Заміряй час і запам'ятай, на якому слові закінчився відлік (зазвичай 1 хвилина). Потім нехай дитина перечитає текст ще раз: швидше за все, їй вдасться прочитати на кілька слів більше. Багатьох такий результат надихає, але більше 3 разів виконувати цю вправу не варто, щоб не втомити юного читача.

5. Зроби таблицю досягнень. Можна на папері відзначати успіхи дитини, наприклад, що сьогодні вона прочитала на кілька абзаців більше за той же час. А можна пошити плюшеве панно із кишеньками і за кожне досягнення в області читання класти туди приємний сюрприз, який малюк буде забирати наприкінці тижня.

Читання для дітей - це як водіння автомобіля для нас: досить складно і вимагає концентрації всіх сил, тому обов'язково заохочуй навіть маленькі успіхи дитини в навчанні.

Малюємо разом з дитиною

Як навчити дітей малювати

Малювання - один з найважливіших для розвитку дитини процесів. Коли малюк малює, розвивається його уява, увага, дрібна моторика рук, а значить і мова, поліпшується пам'ять.

Як же навчити дитину малювати?

Вам знадобиться:

- папір;

- пальчикові фарби;

- олівці;

- фарби;

- щітки;

- фломастери;

- робоче місце для малюка.

Інструкція:

Обладнайте для малюка зручне місце, де він зможе малювати. Простежте, щоб на робочому місці для маленького художника було достатньо світла.

Приготуйте папір і маркер або яскравий фломастер. Оскільки, маленькі діти починають малювати від плеча, аркуші паперу повинні бути великими. Використовуйте, наприклад, шматки шпалер. Починайте малювати з дитиною у віці близько року. Якщо малюк сам не проявляє інтересу до малювання, покажіть йому приклад. Візьміть маркер і проведіть їм кілька разів по паперу. Не обов'язково малювати щось конкретне, спочатку досить того, що ваша дитина зрозуміє, як можна залишати сліди на аркуші. Потім запропонуйте малюкові самому спробувати малювати.

Використовуйте для перших дослідів не олівці, а маркер або фломастери, оскільки вони більш яскраві і не вимагають зусиль, щоб залишити чіткий слід. Купуйте фломастери на водній основі. Також покажіть юному художнику як малювати фарбами - як кисть залишає слід на папері, як змішуються фарби. Називайте кольори, якими малюєте, коментуйте свої дії.

Вчіть відразу правильно тримати фломастер трьома пальцями. Маленькі діти захоплюють всі предмети в кулачок, їм так зручніше. Поправляйте малюка, якщо він бере фломастер неправильно, нагадуйте про це. Такий навик формується повільно. Слідкуйте за тим, щоб дитина не дуже сильно стискала фломастер.

Хваліть невтомно перші малюнки малюка, адже тим самим ви стимулюєте його на подальші подвиги. Спочатку в дитини зазвичай виходять горизонтальні лінії, потім вона почне малювати вертикальні, потім півколо і нарешті коло. Не чекайте відразу шедеврів від малюка. Сюжетні малюнки з'являться набагато пізніше.

Запропонуйте малюкові спробувати малювати пальчиковими фарбами. Не всі діти їх люблять, деяких лякає необхідність занурювати палець у щось незрозуміле. Покажіть на своєму прикладі, як це робиться. Візьміть поролонову губку, намочіть її і нанесіть на губку фарбу. Натисніть на губку пальцем і залиште відбиток на папері. Пізніше можна малювати на папері всією долонею дитини. З відбитків дитячих пальців і долонь можна створити безліч цікавих картин.

ПОРАДА 1. Підіть з дитиною в магазин і придбайте все необхідне для малювання.

Вам потрібні: фарби – гуаш та акварель (медова). Ці фарби виготовленні спеціально для дітей. І якщо дитина випадково візьме пензлик у рот, це не завдасть ніякої шкоди її здоров’ю. Альбом для малювання – слід вибирати із цупкими аркушами паперу.

Вибираючи пензлики, пам’ятайте, що більший номер пензлика, то він грубіший. Палітра, спеціальна дощечка, вам знадобиться для змішування фарб. Доцільно ще придбати кольоровий картон і папір, ножиці, пластилін, дощечку та стеки для ліплення.

ПОРАДА 2. Малювати треба, починаючи із найпростішого – ліній та геометричних фігур.

Спочатку запропонуйте дитині легкі вправи: малювання травички – горизонтальні, вертикальні, похилі лінії; море - хвилясті лінії. Далі сонечко, колобок, овочі, фрукти тощо Ваша дитина зможе зобразити як геометричні фігури.

ПОРАДА 3. Ніколи не просить дитину намалювати що-небудь конкретне.

Не домальовуйте й не поліпшуйте роботи дитини.

Заохочуйте нестандартні рішення.

ПОРАДА 4. Кілька цікавих завдань стануть вам у пригоді.

«Домалюй усе що бажаєш» - спонукайте дітей до створення композиції в малюнках, розвивайте уяву.

«Оживи камінчики» - учіть дітей створювати нові образи, чітко передавати їх у своїх малюнках.

«Намалюй таку тварину, якої не існує» - розвивайте творчу активність дітей, виховуйте інтерес до малювання.

ПОРАДА 5. Зверніть увагу на нетрадиційні техніки малювання.

Щоб організувати роботу з дітьми з розвитку уяви й здатності до наочного моделювання в образотворчій діяльності, зверніть увагу на різні види нетрадиційної техніки малювання.

Під рукою немає пензлика? Не біда! Один палець умочіть у червону фарбу, інший - в синю ще інший – у жовту….

-Чом не палітра! Що ми можемо запропонувати дітям для

малювання в цій техніці?

Наприклад, «Спіла вишня». Їх можна малювати двома пальцями: раз ледь-ледь, далі іще раз. (Метод "малювання пальцями")

Умочіть усю долоню у фарбу й залишіть відбиток на папері.

Відбиток від однієї долоні (без пальців) схожий насилует.

Можливо до нас у гості завітав гномик? Взявши пензлик, додайте деякі деталі. І ще, відбиток руки може перетворитися на качку (чотири пальці й долоня – тулуб; відставлений убік великий палець - шия).Фантазуй твори! (Метод «відбиток руки».)

Гра з «ляпками» допомагає розвивати окомір, координацію, фантазію. Ставимо велику яскраву «ляпку», потім беремо трубочку й обережно дмухаємо на краплю: вона рухається в гору, залишаючи за собою слід. Повертаємо аркуш і знову дмухаємо.

А можна зробити ще одну «ляпку», але вже іншого кольору: нехай вони перетнуться. Тепер розгадуємо, на що схожі їх сліди. (Метод «слідів»)

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

«Знайомимо дитину з природою»

Ні для кого не секрет, що любов до природи формуються у дитини з дитинства. А проблема екології в сучасному світі стоїть на першому місці. Тому знайомити їх з навколишнім світом потрібно починати з самого раннього віку.

Природа оточує дитину завжди. Вона дає величезний запас знань, який може стати в нагоді їй в майбутньому. Звичайно, варто відзначити, що дорослий повинен бути для дитини не тільки наставником, а й особистим прикладом.

Починати знайомити з природою потрібно в знайомому для дитини середовищі, щоб це не було для неї стресом: коли ви знаходитесь вдома або на прогулянці. Наприклад: Кішка вмиває лапкою свою мордочку. Батьки повинні самі помічати ці важливі для дитини маленькі деталі і показати, як треба спілкуватися з тваринами: приголубити, погодувати, погладити, випадково не образити. Дуже важливим моментом є використання художнього слова при залученні дитини з виділеним об'єктом. Наприклад, маленьких віршів і потішок:

1. Як у нашої кішки

Біленькі ніжки,

Плямочками спинка,

М'яка шерстинка!

Чорний хвіст пухнастий

З ниткою сріблястою!

Ходить кішка поруч,

Що ж кішці треба?

-" Няв, мур! У кицьки,

Немає сметанки в мисці!"

Т. Єфімова

2. У кота на лапках

Кігті цап-царапки.

Спинка вигнута дугою,

Розпушений хвіст трубою.

Зафурчал він: - Фир, фир, фир!

Я забіяка з забіяк!

По-іншому не хочеться,

Виходжу я на полювання.

Ви дізнаєтеся тепер,

Хто тут самий страшний звір.

У мене на лапках,

Кігті цап-царапки!

Ст. Гвозев

Мама пестить кошеня, віддаючи йому любов, ніжність і це все повторить за вами ваш маленький малюк. Він з ніжністю буде поводитися з ним, тому що так показала йому його найрідніша людина на Землі - мама.

Прогулюючись з дитиною парком, зверніть увагу на різноманітність квітів на клумбі і величність дерев. Як приємно відчувати аромат троянди, ніжність і бархатистість її пелюсток, і небезпека шипів. Скільки незрозумілих для малюка нових знань дає йому природа. Скільки незвіданих доріжок піднесе йому світ.

Варто зазначити, що природа чинить величезний вплив на розвиток у дитини психологічних, пізнавальних, мовленнєвих і т.д. особливостей. Вона викликає у дитини багато незабутніх вражень.

При знайомстві з неживою природою, потрібно звернути увагу на те, щоб не давати малюкові ніяких теоритических узагальнень. Дитина в ранньому віці все одно їх не зрозуміє. Краще дайте дитині можливість насолодитися моментом - скупатися в теплій водоймі або помацати холодну воду у джерелі. Це почуття радості дитина запам'ятає на все життя. Коли ми були маленькими, всі любили експериментувати. Проведіть досліди, але тільки так, щоб це не шкодило природі. Наприклад: «Що плаває, що тоне» або перетворення снігу, льоду у воду.

Дуже добре, якщо ви разом з малюком після отриманих вражень сядете малювати чи ліпити. Разом з ним ви висловите і зможете закріпити побачене. Дитина з нетерпінням буде чекати нової зустрічі з природою, здобувати знання, берегти природу, доглядати за нею.

Поступово батьки повинні ускладнювати зміст знань.

Увага! Поясніть малюкові правила безпеки при спілкуванні з природою. Обов'язково власною поведінкою і вчинками покажіть дитині, як дбайливо ставитися до представників тваринного світу та об'єктів неживої природи.

Бережіть природу! Любіть її! Бажаю успіхів.

"ДИТЯЧІ ЗАПОВІДІ ДЛЯ МАМ, ТАТУСІВ, БАБУСЬ І ДІДУСІВ"

1. Шановні батьки! Пам'ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва слухати і бути людиною.

2. У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли і чому кожен із нас у ньому має робити.

3. Мої ручки маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.

4. Мої почуття ще недозрілі — прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.

5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання лише відповідно до ваших очікувань.

8. Я вчуся у вас усього: слів, інтонації, голосу, манери рухатися й поводитися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв'язок між поколіннями. Тому вчіть мене, будь ласка, найкращого.

9. Пам'ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати одне одному в цьому безмежному світі.

10. Я хочу відчувати вашу безмежну любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але обережно, аби ваша любов не перетворилась на милиці, що заважатимуть мені робити самостійні кроки.

Любі мої! Я вас дуже люблю!!! Покажіть мені, що і ви теж мене любите.

Етикет для найменших

Щоб ваш малюк знав правила хорошого тону, ви з самого раннього віку повинні навчати його ввічливості. Етикет для дітей йде нарівні з правилами хорошого тону самих батьків. Якщо ви будете показувати малюку приклад ввічливості, він просто буде дивитися на вас і вчитися!
Правило перше - не вимагайте від дитини виконання тих правил і норм поведінки, які ви самі не виконуєте. Наприклад: ви говорите дитині, що треба завжди вітатися зі знайомими дорослими, а самі в цей же час проходите повз сусідку не вітаючись, тому що напередодні ви посварилися з нею.

Звісно, дитина наступного разу теж не буде вітатися.
Або інша ситуація - ви зустріли співробітницю, що приїхала з відпустки, і почали ділитися новинами. У якийсь момент колега робить вашій дитині зауваження - а ти, чому зі мною не вітаєшся? І у відповідь ви чуєте наступне - я з незнайомими дорослими не вітаюся! Все логічно! Шановні дорослі, адже ви не вітаєтеся з незнайомими людьми, чому ваша дитина повинна це робити?!
Помилка мами - вона повинна була представити відразу їх одне одному. Або ж колега повинна була першою протягнути руку для знайомства з малюком. Тоді б конфлікту не виникло.
В кожній сім'ї є встановлені правила і порядки. У якійсь родині дякують за будь-яку дрібницю, за з'їдений обід, разом сідаючи за стіл і встаючи. В іншій родині, в будь-яке свято вся родина збираєтьсяразом, даруючи один одному маленькі подаруночки. Такі правила діти легко засвоюють та слідують їм із задоволенням.
Але є родини, де нецензурна лайка вилітає в пориві гніву при дитині. Це не говорить про те, що ви невиховані, просто дивлячись на вас і слухаючи вас, дитина спокійно може це все повторити. У таких випадках не варто вам загострювати на цьому увагу або кричати на дитину. Тому що вона відразу зафіксує це в пам'яті, а як ви знаєте - заборонений плід солодкий.
Поставтеся до цього спокійно і гідно, скажіть дитині, що деякі слова неприємні і некрасиві, тому не варто їх вимовляти. А для того, щоб висловити свій гнів або невдоволення, в українській мові існує багато інших слів. І, звичайно ж, не варто обурюватися, якщо ви самі далекі від усього вищесказаного, і нецензурні вирази вилітають у вас із завидною регулярністю.
Якщо ви бажаєте привчити дитину до ввічливості, то такі слова повинні з'явитися в її мові з самого раннього віку, вже тоді, коли дитина вчиться говорити. А для цього завжди, коли ви звер- таєтеся до своєї дитини з проханням, починайте фразу зі слів - "будь ласка" і закінчуйте - "дякую".
Завжди намагайтеся дякувати дитині за послух, за розуміння, в ситуації довгого очікування чогось. І не забувайте заохочувати дитину за ввічливість.
Дорогі батьки, для того, щоб ваша дитина знала правила етикету, будьте їй прикладом!

"ДІТИ - ІНТРОВЕРТИ. ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ВИХОВАННЯ"

ВАЖЛИВІ ПОРАДИ: «ВИХОВАННЯ У ДІТЕЙ ВПЕВНЕНОСТІ У СВОЇХ ДІЯХ І ДУМКАХ»

Блог практичного психолога Бутнік Наталії Вікторівни м.Кривий Ріг

Корисні поради для батьків