ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

Що таке самооцінка?

Це оцінювання людиною самої себе, своїх можливостей, ставлення до себе. І складається таке ставлення, як мозаїка, з безлічі окремих шматочків. Наприклад, як дитина оцінює свою зовнішність? Вона вважає себе гарною, негарною, такою, як усі.

Якщо запитати дитину, наскільки вона розумна, то почуєте, як вона оцінює власний інтелектуальний потенціал. Звичайно, така самооцінка – результат порівняння себе зі своїми однолітками, з дорослими, а ще – відбиток ваших оцінок малюка. Тобто залежно від того, як часто і щиро ви дитину підбадьорюєте й підтримуєте, в неї формується висока або низька самооцінка.

В якому віці дитина вже здатна оцінювати себе, свої особистісні якості?

Напевно, після трьох років. І найчастіше в цьому віці ми від неї почуємо: «Я найрозумніша! Я найкрасивіша!». А у п’ять – шість років картина змінюється. І дитина може вам сказати, що не знає, яка вона. Або розповідає, що вона дурна, нещасна… Ось тут і потрібно замислитися батькам.

Коли може виникнути низька самооцінка?

• Коли ви часто сварите малюка, коли він відчуває, що чомусь не виправдовує ваші очікування. Коли ви порівнюєте його з іншими дітьми не на його користь : «Ось Артем добре їсть! А ти сидиш третю годину над тарілкою…». А після порівняння себе з дорослими малюк і зовсім засмучується.

До чого може призвести занижена самооцінка в майбутньому?

До того, наприклад, що вона ваша дитина не зможе відстояти свою точку зору. Їй буде складно налагоджувати взаємини з людьми, спілкуватися з позиції впевненої в собі людини.

А якщо дитину весь час хвалити й говорити, що вона гарна, чи не стане її самооцінка занадто високою?

Хвалити потрібно тільки за те, що дитина зробила щось самостійно, за добрий вчинок… І ніхто не говорить, що не варто звертати уваги на погану поведінку. Однак, не можна принижувати дитину, карати її фізично. Діти які постійно зазнають приниження та фізичного покарання від батьків, виростуть скоріше агресивними або невпевненими в собі, ніж самодостатніми.

А якщо все ж таки самооцінка у дитини висока й навіть занадто?

Найчастіше можна побачити дітей із високою самооцінкою в родинах, де дитина єдина, і все крутиться довкола неї. Можна, звичайно, припустити, що така дитина виросте лідером… Але в житті все виявляється не так, тому що ця дитина, потрапивши в дитячій колектив, отримує адекватну оцінку своїх якостей, і виникає стрес. «Виявляється, я не най–най…», – думає маля.

Малюк повинен відчувати, що його люблять, що він потрібний своїм батькам, що вони люблять його не залежно ні від чого. Тоді він і сам до себе ставитиметься добре.

Що робити батькам, аби самооцінка дитини була адекватною?

– Не порівнювати дитину з іншими дітьми.

– Не сварити і не карати фізично.

– Частіше хвалити (за справу).

– Говорити про те, як ви її любите, й доводити свою любов реальними справами.

– Підтримувати малюка, якщо в нього щось не виходить, або він почав нову справу.

– Уникати фраз: «Ти робиш» усе неправильно, «У тебе не виходить» тощо.

 

СІМЕЙНА СОЦІОГРАМА

• 

• Проективна методика

  Методика дозволяє виявити положення суб'єкта в системі міжособистісних відносин і характер комунікацій в сім'ї - прямий або опосередкований.
  Сім*ї дають бланки з намальованим колом діаметром 110 мм.

  📄 Інструкція: «На аркуші перед вами зображено коло. Намалюйте в ньому самого себе і членів своєї сім'ї в формі кружечків і підпишіть їх іменами». Члени сім'ї виконують це завдання, не радячись один з одним.
  Критерії, за якими проводиться оцінка результатів психодіагностики:
  ✅ число членів сім'ї, які потрапили в площу кола;
  ✅ величина кругів;
  ✅ розташування відносно один одного;
  ✅ дистанція між ними.

  Оцінюючи результат за першим критерієм, співставляється число членів сім'ї, зображених на малюнках, з реально існуючим. Можливо, що родич, з яким суб'єкт знаходиться в конфліктних відносинах, не потрапить у велике коло, він буде «забутий». У той же час хтось із сторонніх осіб, тварин, іграшок, улюблених предметів може бути зображений в якості члена сім'ї.
  Далі ми звертаємо увагу на величину кругів. Більший, у порівнянні з іншими, круг «Я» говорить про достатню самооцінку, менший - про занижену. Величина кругів інших членів сім'ї говорить про їхню значимість в очах випробуваного.
  Слід звернути увагу на розташування кругів в площі тестового поля і по відношенню один до одного (третій критерій). Розташування випробуваним свого круга в центрі кола може говорити про езопову спрямованість особистості, а розміщення себе внизу, в стороні від інших членів сім'ї - на переживання емоційної знедоленості.
  Найбільш значимі члени сім'ї зображуються клієнтом у вигляді великих за розміром кружечків в центрі або у верхній частині тестового поля.
  Нарешті, певну інформацію можна отримати, проаналізувавши відстані між кругами (четвертий критерій). Відстань одного круга від інших може говорити про конфліктні стосунки в сім'ї, емоційному відкиданні клієнта. Своєрідне «злипання», коли кружки нашаровуються один на інший, стикаються або знаходяться один в одному, свідчить про недиференційованому «Я» у членів сім'ї, наявності симбіотичних зв'язків.
  Техніку можна використовувати як в сімейному так і в індивідуальному консультуванні.

  Джерело: Ейдеміллер Е.Г., Черемісін О.В., 1990; Ейдеміллер Е.Г., 1996; Системна сімейна психотерапія, 2002