Питаннями самореалізації цікавилися видатні люди. В роботах
Аристотеля є багато міркувань про значущість цього явища, наприклад: «Щастя
досяжне через реалізацію потенційних талантів людини».
Проблема самореалізації була аспектом вивчення американського
психолога А. Маслоу. Вчений вважав, що необхідність людини в самоактуалізації,
самовираженні, самореалізації закладеного потенціалу знаходиться на самому
верхньому рівні, «прикрашаючи» піраміду потреб. Маслоу вважав, що задоволення
цієї найвищої потреби – найбільш складне завдання у порівнянні з подоланням
початкових рівнів: потреб фізіологічної природи (потреба в їжі і воді, у
відпочинку), в безпеці і соціальних аспектах (дружби, любові, повазі). На думку
психолога, дістатися до такої високої «планки» піраміди вдається не більше 4%
людської популяції, при цьому задоволення навіть на 40% спраги самореалізації,
особистість відчуває себе щасливою.
Не всі вчені поділяють точку зору автора «Ієрархії потреб» щодо
такого розподілу по значущості потреб особистості. Однак не підлягає сумніву
факт: реалізація людиною наявного потенціалу, успішне застосування на практиці
знань і навичок в значущих для особистості сферах діяльності – незмінна
складова щасливого життя особистості.
На шляху становлення особистості та її кінцевої мети –
самореалізації, часто виникають серйозні психологічні проблеми, викликані явним
невідповідністю між енергетичним потенціалом, інтелектуальними можливостями,
рівнем набутих навичок і знань і ступенем актуалізації умінь в реальності. В
силу різних обставин: важких або нездоланних перешкод зовнішнього середовища
(наприклад: проживання в зоні затяжного військового конфлікту), що заважають
внутрішніх чинників (наприклад: поганий зір з природною обдарованістю до
малювання) справжні здібності людини не збігаються з бажаним кінцевим
результатом діяльності. Це розбіжність можливостей, прагнень, бажань з
фактичним становищем у житті особи призводить до виникнення відчуття
незадоволеності, а у деяких людей потенціює патологічні відхилення психіки.
Різке припинення перспективи втілити існуючі вміння в життя є
для людини сильним стресовим фактором.
Самореалізація:
складові успіху
С. Мадді в результаті багаторічних досліджень у своїй теорії
особистості привів характеристики повноцінно функціонуючого людини. Він описує
особистість, здатну на самореалізацію як особу:
·
володіє свободою дій у
будь-яких життєвих ситуаціях;
· відчуває самостійний
контроль над життям;
·
рухливу, що має високі
адаптаційні ресурси;
·
діючу спонтанно у
прийнятті рішень;
·
має творчий потенціал.
Не всі психологи однозначно трактують вищевказані характеристики
людини як необхідні риси, якості, умови для самореалізації особистості. Проте
очевидно, що для досягнення успіху необхідна не стільки вроджена обдарованість,
а скільки придбані властивості: цілеспрямованість, впевненість у собі,
розуміння мети, рішучість, працьовитість, життєвий азарт. Самореалізація
можлива на тому рівні розвитку людини, коли особистість відкриває і розвиває
свої здібності, усвідомлює пріоритети у своїх інтересах і потребах, має певний
набір якостей характеру, готова докладати певні вольові зусилля.
Самореалізація:
рушійні сили
Які чинники мотивують людину на тривалу копітку працю для
досягнення самореалізації? Як правило, людиною керують природні потреби і
загальнолюдські цінності, серед яких:
·
необхідність у
визнанні як члена соціуму;
·
потреба в повазі;
·
жага розвинути і
продемонструвати інтелект;
·
прагнення створити
сім’ю ;
·
мрія встановити
спортивні рекорди;
·
прагнення зайняти
гідну нішу в суспільстві;
·
необхідність позбутися
від шкідливих звичок і стати фізично здоровою людиною.
Рушійні сили для самореалізації – зрозумілі і прості, ідеали
людства – непорушні й різноманітні, тому процес втілення в життя своїх прагнень
не має часових рамок.
Самореалізації
особистості: життєві стратегії
Значущим умовою для самореалізації є вміння оперативно обирати,
змінювати і видозмінювати стратегії, швидко адаптуватися до нових вимог,
зберігаючи при цьому спокій і здоровий глузд.
Життєві цілі людини – поняття нестабільні і непостійні. Це пояснюється тим, що зі зміною віку, соціального статусу, стану здоров’я, рівня доходів змінюються потреби особистості, а отже, формуються нові цілі, що вимагають кардинальної зміни стратегій. Наприклад: школяр-старшокласник вибрав цікаву професію і прагне вступити в престижний університет. Його стратегія дій і сфера прикладених зусиль буде зосереджена в області придбання достатніх знань. Досягнувши першої ступені самореалізації, людина спантеличений потребою в отриманні посади в цікавій для нього галузі, подальшої адаптації в новій ролі, прагненні досягти професійних висот, відповідно коригується його життєва стратегія. Неважко передбачити, як зміняться цілі молодого чоловіка, коли він зустріне свою любов і відчує потребу самореалізації як чоловіка і батька.
Самореалізація: сфери
втілення здібностей
Особистість використовує різні інструменти, щоб зайняти свою
нішу в житті, досягти результатів самореалізації і отримати суспільне визнання.
Людина розкриває свої здібності через професійну діяльність, творчість, заняття
спортом, наукові вишукування, реалізовує себе в сім’ю та дітей.Існують різні
сфери самореалізації, і проявити себе в найкращому світлі у всіх іпостасях – не
зовсім реальна, хоча здійсненне деякими особами, завдання.
Професійна самореалізація –
досягнення вагомих успіхів в обраній і цікавить особистість сфері трудової
діяльності. Зокрема, може виражатися в зайнятті бажаної посади, виконання
приносять задоволення професійних обов’язків. Термін може включати, однак не є
ідентичним поняттю, професійну успішність, що означає в більшій мірі високий
рівень заробітної плати, зайняття престижної посади.
Соціальна самореалізація –
досягнення успішності у взаєминах у суспільстві, причому саме в такій кількості
і якості, які приносять відчуття щастя людині, а не обмежуються мірками,
встановлюваними соціумом. Наприклад, людина може відчувати глибоке задоволення
від своїх дій, надаючи добровільну допомогу сиротам в дитячому будинку. У теж
час, така волонтерська діяльність для деяких членів суспільства може здаватися
марною тратою часу і сил.
Самореалізація для жінок часто
трактується як істинним, природно закладеним призначенням представниць слабкої
статі. Успішне здійснення жінкою потенціалу: зустріти свою любов, створити сім’ю,
відбутися як мати, для більшості дам – необхідний компонент для відчуття себе
щасливою особистістю.
Творча самореалізація включає
в себе розкриття талантів не тільки в сфері мистецтва та творчості, але й
успішне застосування своїх здібностей і знань в науковій діяльності. Досягти
видимих успіхів, зробити видатне відкриття, створити
геніальний шедевр – життєво важлива мета творчих натур.
