ТРЕНІНГ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

"Я - ПЕДАГОГ"

Мета: розвиток уміння працювати в колективі, аргументовано відстоювати

свою точку зору; розкриття творчого потенціалу; виявлення рівня самооцінки

та сприйняття оцінки колег; спонукання до активності, толерантності

учасників тренінгу.

 Хід тренінгу

Вступне слово психолога

Доброго дня, шановні колеги! Я рада вас знову бачити. День сьогодні гарний,

сонячний, привітний. Я хочу, щоб і в нашому колективі панував гарний

настрій, взаєморозуміння, щоб усі отримали задоволення від сьогоднішньої

зустрічі (створення кола взаємодії).

Вправа «Павутиння»

Пропоную намотуючи нитку собі на пальчик казати слова побажання для

усіх присутніх.

А зібрала я вас сьогодні на тренінг «Я-педагог».

 Вправа «Візитка»

Спочатку пропоную кожному з вас розповісти про себе те, що вважаєте за

потрібне, ніби запропонувати свою візитку.

Прийняття правил

Нас чекає плідна і цікава робота, а щоб вона була ефективною, пропоную

прийняти правила і дотримуватись їх.

Правила тренінгу:

*тут і тепер

*таймінгу

*відвертість

*толерантність

*оптимізм

*уважність

*емоційність

Вправа «Скринька сподівань»

Перед вами скринька сподівань. Будь ласка, напишіть свої очікування щодо

сьогоднішнього заходу і приклейте їх внизу скриньки. Якщо наприкінці

тренінгу ваші сподівання справдяться, покладете їх у скриньку, якщо ж ні,

залишите там, де й були.

Учасники тренінгу пишуть і озвучують свої очікування від тренінгу, потім

прикріпляють їх внизу скриньки.

Розбір поняття «ПЕДАГОГ»

Ми з вами – педагоги. Зараз можна було б розповісти, як із латині

перекладається таке поняття, як його трактують учені. Але я не буду цього

робити. Пропоную разом розібрати поняття «Педагог» - як ми його

розуміємо, який зміст у нього.

Для цього об’єднаємося у групи за кольором: червоний,жовтий,синій.

Червона команда добирає ознаки педагога на букви «П» і «Г»,

Жовта команда до «Е» і «О»,

Синя команда до «Д» і «А».

П - пунктуальний, професіонал, працьовитий, практичний,поважний.

Е - емоційний, ерудований, енергійний, ентузіаст,етично поводиться.

Д - демократичний, добрий, душевний, делікатний.

А - альтруїст, активний,адекватний, артистичний.

Г- гуманіст, грамотний, гнучкий, громадянин.

О - оптиміст, особистість, оригінал,охайний, обдарований.

Г- гідний, гармонійний, геніальний.

Висновок: педагог-усебічно розвинена особистість із високими моральними

цінностями.

Вправа «Без маски»

Кажуть: «Життя-театр, а всі ми в ньому актори». Актори завжди носять

маски. Усе залежить від обставин – яку маску і в який час одягнути, але іноді

так хочеться скинути її і відкрити свою душу. Я пропоную це зробити, на

мить зняти звичні маски і відверто закінчити фрази, написані на картках.

- Я хочу навчитися краще...

- Мені особливо приємно, коли мене...

- По-справжньому мені хочеться...

- Єдине, що я хотів би змінити в собі, це...

- Що мені найбільше подобається в собі, то це...

- Мені дуже важко забути..., але я...

- Я почуваюся ніяково, коли...

- Особливо мене дратує, що я...

- Я не дуже добре вмію...

- Мені краще помовчати, коли знаходжуся..

(Вправа виконується по колу)

Учасники діляться емоціями, які виникали під час виконання вправи.

Дійсно, нам дуже важко відверто говорити про себе. Але ми педагоги і для

нашого професійного зростання ми маємо вчитися розуміти себе, не

соромитися ділитися тим, в чому потребуємо допомоги, - тобто бути

відвертими один з одним. Шлях до професійного зростання,

самовдосконалення педагога лежить через пізнання себе.

Вправа «Вільне падіння»

Мета гри: зближення членів групи, встановлення між ними довірчих відносин.

Психологічний зміст вправи

Розвиток комунікативних навичок, згуртованості членів групи, довіри.

Ця вправа дає чудову можливість випробувати, що таке довіра.

Завдання: стоячи спиною до партнерів впасти до них на руки. Проводиться по черзі з кожним членом групи.

Аналіз вправи:

1. Що було легше робити, падати або ловити?

2. Які почуття ви відчували при цьому?

3. Є в реальному житті ситуації, де ви відчуваєте подібні почуття?

Учасники розповідають, що допомагало або, навпаки, заважало виконанню завдання. Що відчували ті, які падали, а що відчували ті, хто замикали коло.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ТА ПЕДАГОГІВ "ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ДИТИНА АГРЕСИВНА?"

Якого небудь стійкого визначення агресії вчені не виробили. Але будь-яка мама і будь-який тато, спостерігаючи за поведінкою своїх і чужих дітей, цілком здатні визначити, коли дитина проявляє агресію. Інша справа, що не кожен з нас може при цьому реагувати на її прояви адекватно.

Агресія наших дітей - це завжди крик про допомогу. Діти, як і всі інші люди, мають право на будь-яке людське почуття, у тому числі і на агресію.

Три роки - це криза в розвитку особистості дитини. Пов'язана вона з тим, що дитина починає шукати своє місце серед інших людей. Дитина весь час експериментує в межах дозволеного. Проявляється крик в тому, що все прагне робити самостійно.

Чому виникає агресія в цьому віці і що з нею робити? По-перше, самостійні прагнення дитини не відповідають придбаному досвіду та навичкам. Дитина, намагаючись повторити те, що роблять дорослі, як правило стикається з тим, що в неї багато чого не виходить. Батькам важливо розуміти, що відбувається, і намагатися допомогти малюку в освоєнні невідомих дій. Це забирає багато часу, сил, але іншого способу навчити дитину жити немає.

Звичайно, прояви цієї необхідної кризи приносить багато клопоту: з дітьми в цьому віці дуже важко домовитися, вони кажуть "ні" на будь-яку нашу пропозицію. Будь-яка дія або явище, що порушують вільно чи мимоволі плани дитини, викликають напади цієї люті. У цьому віці діти можуть кидатися на батьків і близьких буквально з кулаками. Саме трилітки часто кажуть батькам що ненавидять їх.

У три роки вже можна навчати дитину висловлювати своє невдоволення словами. Як це зробити? По-перше, треба звертати увагу дитини на її власну поведінку. Коли дитина замахується на маму, мама повинна обов'язково зупинити агресію, тобто буквально взяти за руку, але читати нотації в цьому віці марно. У відповідь на агресивні дії або слова батькам потрібно говорити: "Я розумію твої почуття, бачу, що ти зараз ображений і засмучений. Зі мною таке теж буває. Але вважаю, що неправильно битися або обзиватися. Давай краще заспокоїмося і поговоримо", - і постарайтеся переключити дитину на якесь інше заняття або об'єкт. Звичайно, немає ніякої гарантії, що дитина в ту ж секунду перестане злитися. Але будьте впевнені, він запам’ятає вашу поведінку, ваш спосіб реагування на чужу агресію і коли-небудь їм скористається.

Ситуація загострюється тим, що саме в цьому віці більшість дітей потрапляють в дитячий садочок. Це серйозне випробування практично для кожної дитини. Невідоме лякає, а страх викликає агресію. Часто можна спостерігати, як трирічний малюк виривається, плаче, кусається, коли його ведуть в дитячий сад. Іноді він цілком спокійно переносить перші дні нового життя, тому що його вмовили. Але коли дитина розуміє, що це "на все життя", вона може відчувати крайнє незадоволення, а значить, і стати агресивною.

Найбільш сильну і глибоку агресивну реакцію на дитячий садок проявляють діти, занадто залежні від матері. Слід розуміти, що такого роду агресія не завжди спрямована, вона також може до пори до часу не виявлятися у крику, сльозах, тупання ногами, а копитися, перетворюватися у форму самоагресії. Найчастіше це виливається в нескінченні соматичні захворювання.

Як правило, психологи спокійно ставляться до агресії дошкільнят, що виникає в процесі їх спілкування. Багато з них вважають, що батькам, якщо справа не йде до серйозної бійки, взагалі не варто втручатися в сварки малолітніх граючих дітей. Єдине, про що все-таки варто подбати, - вже в цьому віці вчити дитину усвідомлювати свої негативні почуття і емоції і виражати їх багатьма способами, тобто не тільки за допомогою кулака, а й словами, жестами, мовчанням, за допомогою гумору. Як ми вже казали, навчити цьому можна єдиним способом: самим різноманітно і конструктивно реагувати на агресію.

У чутливих, зі слабким типом нервової системи дітей може виникнути ще одна форма захисту: самоагресії. Виражається вона у випадку невдачі: я погана, я дурна, раз у мене нічого не виходить. Деякі діти можуть навіть бити себе по руках або кусати. Це серйозний сигнал для батьків: швидше за все він означає, що дитині важко тягнути вантаж надій, які ви на нього поклали. Так висловлюють своє крайнє незадоволення надто завантажені діти, позбавлені можливості навіть грати скільки і коли хочуть. Самоагресія руйнівно діє на особистість і в кращому випадку може покласти початок серйозних комплексів неповноцінності, а в гіршому - стати причиною справжнього психічного захворювання.

Принципи спілкування з агресивними дітьми.

Пам'ятайте, що заборона і підвищення голосу - самі неефективні способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, і, знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність вашої дитини буде знята. Дайте дитині можливість свою агресію, перемістіть її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати "портрет" його ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність в даний момент знизилася.

Показати дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ньому спалахів гніву або погані висловлювання про своїх друзів або колег, будуючи плани "помсти".

Нехай ваша дитина в кожний момент часу відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити чи пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.

Нехай дитина залишається одна в кімнаті і висловить все, що накопичилося на адресу того, хто його дратує.

Запропонуйте дитині, коли важко стриматися, бити ногами і руками спеціальну подушку, рвати газету, комкати папір, штовхати консервну банку або м'яч, бігати навколо будинку, писати всі слова, які хочеться висловити у гніві.

Дати дитині пораду: в момент роздратування, перш ніж щось сказати або зробити, кілька разів глибоко вдихнути або порахувати до десяти.

Можна послухати музику, голосно поспівати або покричати під неї.

Можна попросити дитину намалювати почуття гніву, тоді агресія знайде вихід у творчості.

Поради батькам.

Батьки можуть навчитися керувати поведінкою своїх агресивних дітей, для цього слід:

Звернути особливу увагу на ігри дитини. В іграх діти здійснюють свої мрії, фантазії та страхи.

Обговорювати з дитиною на кого вона хоче бути схожа, які якості характеру, її приваблюють, а які ні.

Стежити за тим, який приклад ви подаєте дитині. Якщо дитина судить інших людей, нагороджує їх "ярликами", можливо вона повторює ваші дії.

Бути готовим уважно вислуховувати дитину, якщо вона хоче розповісти вам свій сон. У сні діти часто бачать те, чого їм не вистачає в житті. Особливу увагу звертайте на повторювані сюжети сновидінь.

Заохочувати дитину говорити про те, що її хвилює, що вона переживає, навчити дитину прямо говорити про свої почуття, про те, що їй подобається, а що ні.

Пропонуємо Вам кілька ігор.

"Кулачок" 

Дайте дитині якусь дрібну іграшку або цукерку і попросіть її стиснути кулачок міцно-міцно. Нехай вона потримає кулачок стислим, а коли розкриє його, рука розслабиться, і на долоні буде гарна іграшка. Вправа сприяє усвідомленню ефективних форм поведінки, зміщення агресії і м'язової релаксації.

"Подушкова битва"

Для гри потрібні маленькі подушки. Гравці кидають один в одного подушками, видаючи переможний клич, б'ють один одного ними, намагаючись потрапляти по різних частинах тіла. Сюжетом гри може бути "Битва двох племен" або "Ось тобі за +". Зауваження: гру починає дорослий, як би даючи дозвіл на подібні дії, знімаючи заборону на агресію.

"Тікай, злість, йди!"

Гравці лягають на килим по колу. Між ними подушки. Закривши очі, вони починають з усією силою бити по підлозі, а руками по подушкам з гучним криком "Тікай, злість, йди!" Вправа триває 3 хв.. Потім учасники за командою дорослого лягають у позу зірки, широко розставивши ноги і руки, і спокійно лежать, слухаючи музику - 3 хв. Застереження: дивіться, щоб б'ючи ручками по подушці, діти не попадали дуже часто по руках сусіда. Окремі попадання корисні.