ТРЕНУЄМО ДИТЯЧУ ПАМ'ЯТЬ

Прості вправи, які допоможуть дитині запам'ятовувати побачене і почуте

Дітям від 9 до 24 місяців

1. «Куди поділася іграшка?» Мама повинна на очах у дитини накрити іграшку хусткою або покласти її в коробку і закрити кришкою. Потім  необхідно запитати, де метелик (їжачок, м'ячик, ведмедик) і запропонувати пошукати іграшки.

2. «Читання віршів». Мама повинна кілька разів прочитати дитині віршик. Далі в кінці кожного рядка вона повинна зупинятися і давати можливість продовжити дитині. Подібний метод стимулює не тільки пам'ять, але і розвиток мови.

3. «Хованки». Мама на очах у малюка повинна сховатися за дерево або стілець, потім виглянути і сказати «Ку-ку». В дитячій голові зафіксується образ мами, який малюк запам'ятає.

 Від 2  до 4 років

1. Гра «Цікаві питання». У віці двох і більше років діти починають розмовляти, тому батьки повинні акцентувати увагу дитини на те, що відбувається навколо нього. Мама може запитати: «А де ти був», «А кого ми сьогодні бачили?», «А у що ти сьогодні грав?".

2. «Згадай, що бачив». Мама повинна показати дитині іграшку і дати можливість подивитися на неї протягом п'яти хвилин. Потім іграшку необхідно заховати і запитати: "Яка це іграшка?", "Якого вона розміру?", "Якого кольору?". Чим більше буде питань, тим краще.

3. "Прочитай і повтори". У цьому віці діти люблять слухати одні й ті ж віршики і казки. Мама може розповідати дитині улюблену казку і спеціально робити в ній помилки. Дитина повинна поправляти.

Для дітей від 4  до 6 років

1. «Чарівний мішечок». За допомогою даної гри можна розвивати тактильну пам'ять. У непрозорий мішок необхідно покласти дрібні предмети і запропонувати дитині на дотик знайти кубик, гудзики, котушку з нитками...

2. «Що змінилося?» За допомогою такої гри розвивається зорова пам'ять. Необхідно взяти 6-7 різних предметів, розкласти на підлозі або столі і попросити малюка запам'ятати комбінацію. Потім дитина відвертається, а мама прибирає кілька предметів або змінює їх місцями. Завдання дитини – сказати, що змінилося.

3. «Запам'ятай рухи». Ця  гра розвиває рухову пам'ять. Доросла людина повинна підійти ззаду до дитини і, наприклад, опустити праву руку, зігнути ліву ногу. Потім малюк повинен повторити все в тому ж самому порядку.

Для дітей 6-7 років

1. Гра  «Слова». Доросла людина називає кілька слів, які між собою за змістом не пов'язані. Завдання дитини полягає в тому, що вона повина в правильному порядку повторити всі слова, які  запам'ятала. Далі доросла людина ті ж слова повторює ще три рази. Дитині необхідно запам'ятати не менше 90% слів.

2. «Розкажи». Мама вибирає для читання розповідь з продовженням, а наступного дня, перш ніж починати читати, дитина повинна розповісти, про що говорилося вчора. Подібна вправа покращує пам'ять і розвиває мислення.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ: "Адаптація дітей до закладу дошкільної освіти"

Дитина повинна пристосуватись до нових умов, тобто адаптуватись. Термін «адаптація» означає пристосування  і, щоб уникнути стресових ситуацій в період адаптації дитини до дитячого садочку, необхідно грамотно підійти до цієї проблеми. Спільна задача вихователів і батьків – допомогти дитині по можливості безболісно ввійти в життя дитячого садочка.  Для цього батькам потрібно:  -Пояснити дитині, що таке дитячий садочок і навіщо туди ходять діти. Головне, намагатися простими словами створити позитивний образ садочку (наприклад, «у дитячий садочок приходять такі ж діти, як і ти, вони там разом граються, вчаться, їдять», «там багато іграшок і добрі вихователі, які піклуються про дітей» тощо).  - Познайомити дитину з обраним дитячим садочком під час прогулянки. Можна під час прогулянок ненадовго заходити з дитиною на територію садочку, у групи, щоб дитина поступово звикала.  - Ознайомтесь із розпорядком дня у садочку і поступово вводьте цей режим дня вдома, а також навчайте тому, що знадобиться в дитячому садку (вміння самостійно одягатися, умиватися, їсти).  -Якщо вдається, то віддавайте дитину в ту групу, в якій вона вже знає кількох дітей (дітей ваших друзів або знайомих, сусідів, з якими ваша дитина вже спілкується). Але важливо й вчити дитину, як знайомитися з новими дітьми і як потрібно поводитися з друзями. Адаптація дитини буде залежати й від того, наскільки легко вона зможе встановлювати стосунки в колективі. Ви самі можете допомогти дитині встановити контакти з іншими дітьми, познайомивши малюка з ними та їхніми батьками, запрошуйте нових друзів вашої дитини на вихідні до вас додому.  - Заздалегідь познайомте дитину з вихователем групи, до якої ходитиме ваш малюк. Повідомте лікаря і вихователів про особливості стану його здоров’я та характеру. Поясніть дитині, до кого вона може завжди звернутися за допомогою, якщо їй вона буде потрібна.  - Перед тим, як відвести дитину в дитячий садочок, можна провести комплекс заходів щодо загартовування дитини, а також потрібно пройти медичний огляд, щоб переконатися, що дитина здорова. У перші два -три тижні залишайте дитину лише на кілька годин в дитячому садочку, поступово збільшуючи цей час. Якщо у вас є така можливість, перші кілька днів ви можете разом з дитиною ходити в дитячий садочок (залишайтеся там на 2-3 години).  Важливо! У присутності дитини ніколи не показуйте, що ви нервуєте і переживаєте з приводу того, що вона йде в дитячий садочок. Не дозволяйте собі також критики на адресу дитячого садка в присутності дитини, оскільки все це буде відразу негативно сприйнято нею, що викличе страх, невпевненість і небажання йти в це місце.  Період адаптації в середньому займає півроку, саме тому батькам слід запастися терпінням і з розумінням ставиться до примх дитини в перші місяці відвідування  закладу дошкільної освіти.   Декілька порад батькам дошкільника. Ніколи не обговорюйте у присутності дитини вихователів, що може призвести до втрати авторитету педагога в очах дитини. Майте на увазі: все, що Ви говорите або робите вдома при дитині, стає надбанням громадськості. Адже діти люблять ділитися з вихователем і одногрупниками всім, що дізналися і побачили нового. Нерідко вихователь розповідає, як діти повідомляють їй про те, що не будуть її слухати, тому що мама казала, що вихователь щось неправильно зробила або сказала.  Щовечора цікавтеся у дитини про те, як пройшов день, що сталося нового і цікавого. Обговорюйте з нею останні події у садочку, розпитуйте про друзів, про ігри, в які вони гралися.  Якщо період адаптації у вашої дитини затягнувся на дуже тривалий час, зверніться до психолога дитячого садка. Психолог проведе з вашою дитиною корекційну роботу (тренінг, який складається з цікавих ігор), спрямовану на прискорення періоду адаптації до умов ЗДО.  Що може бути причиною психологічного дискомфорту в дитини в період відвідування  закладу дошкільної освіти?   Небажання дитини йти в дитячий садок, страх перед  ним у перші дні, і навіть тижні, після початку відвідування цілком зрозумілі і природні. Більше того – вони свідчать про те, що психологічний розвиток дитини протікає абсолютно нормально.  Основні фактори, що  вливають на дитину:  • Навколишнє оточення  Як всім відомо, найголовнішою умовою для психологічного комфорту і впевненості дитини є життєво необхідна стабільність. Однак навколишнє оточення в дитячому садку радикально відрізняється від звичного. Причому найчастіше дитину з душевної рівноваги можуть виводити такі дрібниці, на які доросла людина навіть і уваги ніякої не звернула  би – колір фіранок, постільної білизни, освітлення та інше.  • Режим дня  Існує одна побита істина – перед тим, як віддати дитину в дитячий сад, обов'язково поступово переводьте  її  на той режим дня, який буде в садку. Проте,  практично завжди батьки ігнорують цю дуже розумну пораду. І в результаті,  дитина, яка звикла спати до 10 – 11:00 ранку, неминуче буде протестувати проти того, що її о 7 ранку насильно витягають з теплого ліжка і практично волоком тягнуть в дитячий садок. Та ще й улюблена матуся піде. Ну як тут гірко не розплакатися?  Для того щоб уникнути зайвого дратівливого  фактору для психіки дитини, необхідно заздалегідь дізнатися режим  дня у тому дитячому садку, який буде відвідувати дитина. І як мінімум за місяць до передбачуваної  дати першого відвідування дитячого садочку починати привчати дитину до нього. Цим самим, батьки полегшать життя і собі, і своєму малюкові.  • Приниження Его дитини.  Ще один фактор, проти якого дуже сильно протестують багато дітей – це колектив. І в цьому немає нічого дивного – кілька років весь світ крутився навколо дитини, її почуттів, бажань і потреб. А тепер дитина оточена великою кількістю дітей  і вона більше не є центром уваги, так як вихователь при всьому своєму величезному бажанні просто фізично не може віддавати всю свою увагу кожній дитині окремо.  Як правило, особливо сильним травмуючим фактором це  є для тієї дитини, яка в сім'ї одна, або молодша.  Для того щоб знизити ступінь тяжкості даного травмуючого фактору, психологи радять якомога частіше оточувати малюка дітьми – на дитячих майданчиках, дитячих святах.  • Незнайомі люди.  Досить велика кількість незнайомих людей, які починають оточувати дитину, яка пішла в дитячий садок. Вихователі, няні, музичні та фізкультурні працівники – дитині вкрай важко звикнути до них. Дитина починає відчувати серйозний психологічний стрес, який і виявляється криками і плачем.  Для того щоб уникнути цього, необхідно своєчасно потурбуватися питанням соціалізації малюка. Не варто тримати дитину вдома, далеко від суспільства. Чим частіше дитина буде спілкуватися з дорослими людьми, тим безболісніше для нього пройде період адаптації в дитячому саду. Дитина може спілкуватися з далекими родичами, друзями мами і тата. • Відсутність поруч мами.  В садочку дитина змушена розлучатися зі своєю  улюбленою матусею. І це не дивно – адже раніше ви були разом нерозлучно практично весь час. Найчастіше цей стресовий фактор є одним з найбільш важких в період адаптації дитини.  Не варто злитися на плач дитини, яка відчайдушно хватає вас за одяг – вона дійсно щиро вірить в те, що мама може піти і не повернутися за нею. Для того щоб полегшити моральний стан дитини, необхідно заздалегідь привчати дитину до того, що мама іноді йде. Але завжди повертається назад. З самого раннього залишайте малюка хоча б на короткий проміжок часу – з татом, бабусею, подругою. І під час адаптаційного періоду в дитячому садку дитині буде набагато легше.  Найчастіше буває так, що вихователь відволікає дитину розмовами, або іграшками. І коли увага малюка переключиться з мами на щось інше, дає їй знак, щоб вона непомітно йшла. Однак цього робити ні в якому разі не можна. Подумайте самі – адже дитина дуже швидко знову згадає про вас. І які почуття зазнає дитина, виявивши, що мами немає поруч? Розчарування, образа, а в гіршому випадку гірке почуття того, що його зрадили. І що найстрашніше – дитина з дуже високою часткою ймовірності перестане вам довіряти. І вже повірте – це призведе до виникнення величезної кількості проблем, причому на все життя. Адже не дарма психологи стверджують, що абсолютно всі психологічні проблеми людей беруть своє коріння саме з дитинства.  • Невідомість.  Ще однією причиною того, чому дитина не хоче йти в дитячий сад, є банальний страх перед невідомістю. Дитина боїться того, чого вона не знає.  Пам'ятайте, що для дитини дуже важлива стабільність. А відчуття стабільності у будь-якої людини, а не тільки у дитини, виробляється приблизно через місяць після радикальних змін у житті. Так невже ж в цьому випадку не можна нічого вдіяти? Звичайно ж, можна. Батьки повинні заздалегідь, напередодні, дізнаватися у вихователя про те, що очікується на наступний день – які заняття, які ігри, меню. І обов'язково дуже докладно розповідайте дитині про все ввечері, перед сном. А по дорозі в садок ще раз розкажіть про це. Через кілька днів дитина перестане боятися невідомості в дитячому садку.

ВПЛИВ ТЕЛЕБАЧЕННЯ НА ЕМОЦІЇ ТА ПОВЕДІНКУ ДИТИНИ

Перегляд телевізійних передач, реклами, мультфільмів негативно впливає на емоційний фон і поведінку дитини.

Вплив засобів масової інформації на життя родини зростає через зайнятість батьків, через небажання відстежувати якість інформації, що призводить до ослаблення батьківського впливу на дітей. Засоби масової інформації впливають на загальний стан дитини: спричиняють зниження фізичної та соціальної активності, появі неусвідомлених страхів, пов’язаних, наприклад, із переглядом художнього фільму, формування сумнівних цінностей, схильність долати проблеми наодинці.

 Як впливає на розвиток дітей «блакитний екран»?

У віці від 1,5 до 3 років діти надзвичайно швидко опановують мову завдяки психологічній включеності у спілкування з дорослими. Задоволення, яке одержує дитина від слухання, спонукає її щоразу наближатися до дорослого й насторожувати свій слух. Водночас дитина в цьому віці активізує власне вербальне спілкування, постійно звертаючись до дорослого: запитує, намагається зрозуміти відповіді. Батьки, які повністю залишають дитину з телевізором, можуть не помітити пагубного впливу телеекрану на розвиток дитини. Проведені Британськими вченими дослідження дітей у віці від 2 до 5 років довели існування прямого зв’язку між долученням дитини до телевізора й погіршенням комунікативних здібностей. Однобічність контакту з телевізором, коли він «розмовляє» з малюком, не зупиняючись і не відповідаючи на запитання, призводить до того, що дитині стає важко спілкуватися з однолітками й дорослими, вона пізніше починає говорити.

Досягнення сучасного телебачення у спецефектах, формах і способах залучення глядача призводить до того, що надмірний перегляд телепередач може спричинити перевтому дитини: вона стає млявою, примхливою і дратівливою. Оволодіння сприйняттям виявляється в тому, що дитина, виконуючи предметні дії, переходить до зорового орієнтування. Приблизно у 2 роки підставою для виокремлення предметів стають багато істотних і несуттєвих ознак: зорові, слухові, тактильні. Якщо дитина сидить кілька годин біля екрану, вона втомлюється, і при цьому енергія реалізується не природним шляхом, а переростає в незадоволення, роздратування, агресію. Від народження до 1 року остаточно формується зір: підвищується його гострота, координація, сприйняття кольору, зіниці вчаться адаптуватися до змін освітлення – у цей період зайві навантаження на очі небажані. Телевізор для дитини – яскрава пляма, рухома картинка зі звуком.

У ранньому віці відбувається становлення розумової діяльності. Основну роль у формуванні всіх здібностей у ранньому віці відіграє сприйняття. Від нього залежить поліпшення пам’яті, мови, мислення й рухів. Хронологічно формування у дітей наочно-образного мислення починається в кінці раннього віку за часом збігається з двома подіями: становленням елементарного самопізнання і початком розвитку здатності до довільної саморегуляції. Супроводжується  все це розвиненою уявою. Коли джерелом інформації стає телевізор, малюк одержує вже готові образи. Через те, що дитина зазвичай відтворює дії й ситуації, запозичені від дорослих, уява в цей період працює скоріше як механізм, а не як активна діяльність. Тому перегляд телепередач з усім звуковим і колірним різноманіттям може перешкодити вияву фантазій і творчості дитини.

ВИХОВАННЯ ПОДЯКИ: Як навчити дітей відчувати цінність того, що у них є.

Фрази, які варто говорити дитині щодня. Подяка-одна з базових рис щасливої людини. Але як виростити вдячну дитину в нашому матеріалістичному світі? Звичайних прохань говорити «будь ласка» і «спасибі» недостатньо.

Подяка - це здатність цінувати те, що у тебе є. Для того, щоб прищепити цю якість, слід регулярно повторювати наступні вправи.