«ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ВПОРАТИСЯ ЗІ СТРАХАМИ»

Існує чимало причин, що викликають страх у дитини: 

Дитяча фантазія. У малюків багата уява. Не можна залякувати казковими персонажами - бабайкою або Бабою-Ягою.

Сімейні конфлікти. Постійні сварки батьків, агресія між членами сім’ї, викликають тривогу у дитини. Це може перетворитися на стійкі страхи.

 

Тривожність батьків. Якщо батьки самі багато чого бояться, це передається дитині (Не бігай, не лізь, зламаєш ногу!). Дитина, як правило, чує тільки другу частину – інформацію про небезпеку. Так, вона не завжди розуміє, що конкретно їй загрожує. Але страх і тривога вже міцно сидять в ній.

 

Порушення прихильності. Якщо дитина не відчуває надійної опори в особі близьких, не впевнена, що батьки зможуть її захистити і прийти на допомогу в будь - якій ситуації, у неї виникає цілий ряд страхів. В цьому випадку порушується базове дитяче почуття безпеки, малюк перестає довіряти навколишнього світу.

 

У подоланні дитячих страхів дуже багато залежить від батьків. Головне правило – не ігнорувати! Якщо помітили, що дитина чогось побоюється, краще прояснити це. Психологи рекомендують:

 

1. До страхів дитини ставитися з усією серйозністю, якими б безглуздими вони не здавалися.

 

2. Потрібно говорити про страхи, щоб з’ясувати, чого малюк боїться. При цьому в розмові не потрібно акцентувати увагу на якомусь конкретному страху.

 

3. Не слід лаяти і карати за “боягузтво”. Цим тільки погіршите ситуацію, треба запевняти дитину в тому, що поруч з вами вона у безпеці.

 

4. Спробуйте м’яко переконати її, використовуючи власний досвід. Наприклад, розповідайте про те, як ви теж боялися цього в дитинстві, але вам вдалося перемогти страх.

 

5. Не виробляйте у дитини “звикання” до страху! Якщо вона боїться темряви, не залишайте її в темній кімнаті. Наслідки таких дій можуть бути сумними для її розвитку і здоров’я.

 

6. Відволікайте свою дитину якимось цікавим заняттям або грою.

 

Хороший спосіб впоратися зі страхом у дитини - придумати про цей страх казку зі щасливим кінцем. Також почуття можна намалювати, зліпити. Це може бути щось конкретне або абстрактне. Нехай вона подивиться на свою скульптуру і вирішить: що  хочеться з нею зробити? Які відчуття виникають, коли вона дивиться на неї? Скульптуру можна зім’яти, розчавити кулаком… Запитайте, як змінився страх після того, як дитина з ним щось зробила.

Потрібно з розумінням поставитися до почуттів дитини. Іноді цього достатньо.