Моторне планування – це здатність зрозуміти, спланувати і виконати незнайомі рухові дії або послідовність певних рухів.                 

Цей процес можна назвати мостиком між сенсомоторною та інтелектуальною функцією мозку, а також найскладнішою формою функціонування нервової системи дітей. Планування потребує довільної уваги, котра робить мозок здатним створювати повідомлення для м’язів і відправляти їх в необхідній послідовності.

Доки рухи чи дії дитини знаходяться на етапі вивчення, з’ясовування, розуміння – відбувається активний процес моторного планування, що забезпечує високий нейронний обмін між зонами мозку і формує певні нервові імпульси. Тобто, розвиток відбувається саме в період активного моторного планування.

Для активного розвитку дитини необхідно весь час вчитися робити щось неосвоєне, ставити нові завдання з поступовим ускладненням алгоритму дій.

#моторне_планування

https://youtu.be/_Gw9BV4ur5A?si=DjU6Rjxcy3JgnBj6

ПСИХОГІМНАСТИКА 

ВПРАВА "СОНЕЧКО І ХМАРИНКА"

 

Ігри та техніки для подолання дитячої тривожності

Мильні бульбашки.

Дітям пропонується попускати мильні бульбашки спочатку в довільному темпі, потім під певний ритм, який задається ударами або музикою. Гра впорядковує дихання.

Малювання водою.

Дітям пропонується лійка з вузьким носиком, в яку налита тепла вода. Завдання намалювати те, що хочеться, а потім розповісти про зміст малюнка. Великий ефект ця вправу має при малюванні страхів, які знищуються шляхом перемішування піску. У теплу пору року малювання можна проводити на вулиці.

Розривання паперу.

Для роботи необхідно мати старі газети або непотрібний папір. Завдання: порвати цей непотрібний папір. Коли збереться велика купа, запропонуйте дитині пограти: пострибати на ній, потоптати, підкидати шматочки вгору, обсипати ними один одного, розкидаючи їх по кімнаті. Потім під спокійну музику зібрати її в пакети.

Подорож по тілу.

Дитина лежить на підлозі з закритими очима, дорослий обводить паличкою по контуру руки і ноги дитини, як би, змальовуючи їх. З кожним разом коло описуваних частин тіла збільшується, дитина повинна назвати цю частину тіла і розповісти про свої відчуття.

Звукові мордочки.

Перед дітьми розкладають п'ять піктограм, що зображують різні емоції (смуток, радість, страх, біль, гнів) і пропонують підібрати до них певний звук на інструменті, назвавши його певним словом. Потім дорослий видає цей звук, а діти знаходять відповідну емоцію. Потім дітям самим пропонують витягти звук, подібний до свого стану, а дорослий показує на відповідну піктограму.

Розфарбовуємо тінь

Дитина лягає на лист газети або шпалер, дорослий обводить його контур. Потім дитина стає перед дзеркалом і каже, яку частину його тіла і як потрібно розфарбувати, щоб стало схоже на неї саму. Спочатку дитина описує вираз обличчя, а потім - одяг. Якщо у дитини виникають труднощі, дорослий надає допомогу питаннями, наприклад. «Які у тебе очі?»

 

ПАНІЧНА АТАКА ТА СТРАХ У ДІТЕЙ.

 - відчуття нестачі повітря або задухи;

- запаморочення, хиткість або млявість;

- прискорене серцебиття;

- тремтіння або дрижання;

- потовиділення;

- нудота або неприємні відчуття в животі;

- відчуття оніміння або поколювання;

- припливи тепла/холоду;

- біль або дискомфорт у грудях;

- страх смерті;

- страх втратити контроль чи збожеволіти.

ПЕРША ДОПОМОГА:

1. Повільно вдихаємо через ніс. Видих має бути повільніший за вдих.

2. Робіть періодичний масаж мочок вух та кінчика носа.

3. Швидко стискаємо та розтискаємо кулачки.

4. Відволікання.

Озирнись навколо ( Уяви собі...)

" Знайди 5 речей, які ти можеш побачити! "

" Знайди 4 предмети, яких ти можеш торкнутися"

"Знайди 3 речі, які ти можеш почути "

"Знайди 2 речі, які ти можеш понюхати"

" Знайди 1 річ, яку ти можеш спробувати на смак".

5. Рахуємо подумки

від 100 до 1.

6. Згадуємо слова пісні чи вірша.

7. Говорити дитині, что відчуття страху - це нормально. Страх допомагає нам зрозуміти та усвідомити, що відбувається. Необхідно навчитися контролювати свої відчуття та наближення страху (панічної атаки) та виконувати безпечний поведінковий алгоритм

8. Дітям з 8 років можна розповісти все як є (звичайно, в межах розуміння дитини) без паніки у голосі. Маленьких дітей необхідно відволікати та заспокоювати і запевняти, що ви завжди поруч (полоскотати, вигадувати короткі історії , пограти в слова, вивчити чи повторити назви пору року, місяців, придумати риму (рифма) до слів, рахунок до 10 (20,30,40...) і назад до 0 - все у ігровій формі ) , подивитись хороший мультик на телефоні (зараз можна)

9. Посміхайтесь дитині, дивіться їй в очі.

Асистент вчителя в інклюзивному класі: основні ролі та завдання

 

Роль асистентів педагога в роботі інклюзивного класу є надзвичайно важливою і полягає у наданні допомоги вчителю та дітям, в тому числі й дітям з особливими потребами у навчанні. Асистенти педагога забезпечують:

1. Надання допомоги вчителям в організації, підтримці та впровадженні навчально-виховного процесу;

2. Моделювання додаткової позитивної ролі для учнів, належних і ефективних міжособистісних комунікаційних навичок (вербальних, невербальних);

3. Моделювання безпечної практики роботи та реагування на непередбачені ситуації в міру їх виникнення;

4. Розширення навчальних можливостей для дітей;

     5. Індивідуалізований підхід до навчання дітей та надання індивідуальної уваги           окремим учням;

6. Управління поведінкою учнів, проведення спостережень відповідно до вимог вчителя;

7. Додатковий час для вчителя для планування, навчання та оцінки навчального процесу;

8. Більшу послідовність у процесі викладання; 

9. Кращий моніторинг та оцінку прогресу у навчанні та розвитку дітей;

     10. Моделювання організаційних навичок та підзвітності, дотримання основних правил та процедур, прийнятих у навчальному закладі.

Обов`язки асистентів педагога:

 - Допомагати окремим учням у виконанні навчальних завдань, розроблених вчителем;

- Здійснювати нагляд за дітьми під час їх перебування в їдальні, на ігровому майданчику тощо;

- Надавати допомогу у здійсненні моніторингу прогресу дітей;

- Допомагати у роботі малих груп або індивідуально з окремими дітьми в той час, коли вчитель працює зі всією групою або іншими дітьми;

- Надавати допомогу у підготовці навчальних матеріалів;

- Допомагати у проведенні тестів, інших видів перевірочних робіт (підрахунок балів тощо);

- Допомагати вчителю у проведенні спостережень, здійсненні відповідних записів;

- Допомагати вчителю у вирішенні проблемних ситуацій та управлінні поведінко учнів у класі;

- Проведення інструкцій, розроблених вчителем;

- Співпраця з вчителем у процесі розроблення розкладу;

- Застосовувати та підтримувати стан обладнання в класі, включаючи проектор тощо.

Приклади модифікації навчальної програми вчителем на основі рекомендацій асистента вчителя та інших професіоналів.

Приклад 1 Фізіотерапевт повідомив вчителя фізкультури, що учень може безболісно піднімати руку не вище рівня голови. На прохання вчителя фізіотерапевт порадив йому які види діяльності той чи інший учень може виконувати без надмірних зусиль. Взявши до уваги поради фахівця, вчитель вніс зміни до деяких вправ, щоб уникнути небезпеки під час їх виконання й таким чином надати учневі можливості виконати вимоги програми.  Приклад 2 Асистент вчителя надав інформацію про те, що учневі важко даються завдання, які виконуються в класі. На основі спостережень асистента вчитель склав і провів кілька тестів, встановив проблему і так спланував види діяльності та вправи, щоб вони відповідали рівню розвитку та потребам цього учня.

Приклад 3 Психолог проінформував вчителя, що одному з учнів важко пригадувати інформацію, яка надається лише в усній формі. Після отримання такого сигналу, вчителька змінила спосіб подачі матеріалу, намагаючись використовувати інші способи – візуальний, та інші.

Що асистент вчителя НЕ повинен робити. НЕ повинен нести відповідальність:

• Планування навчальної програми, уроків тощо (лише допомагає).
• Звітування перед батьками чи опікунами, перед представниками керівних органів управління.
• Бути єдиною особою, відповідальною за навчальний процес у класі.
• Відбір навчальних матеріалів чи вибір методів навчання.
• Оцінювання роботи учня чи досягнутого прогресу.
• Оцінка роботи іншого персоналу.
• Проведення діагностики учнів.
• Виконувати лише роботу з «важкими» учнями протягом більшості часу.
• Нести повну відповідальність під час екскурсій.
• Супроводжувати дітей в медичні заклади без належного дозволу на це з боку адміністрації навчального закладу.

 

 

 

АУТИЗМ І ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКИ

Аутизм (розлади  аутистичного спектру (РАС) - це стан, який виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку і характеризується вродженим та всебічним дефіцитом соціальної взаємодії та спілкування. 

Серед найбільш визнаних методів корекції проявів аутизму в дітей - АВА - терапія

(поведінковий прикладний аналіз).

Наявність аутизму може втановити лише компетентна команда фахівців на основі врахування усіх компонентів діагностичних критеріїв щодо РАС.

- Дитина рідко втановлює зоровий контакт.

- Виявляє значно менше цікавості до навколишнього світу, ніж від неї сподіваються.

- Не наслідує ігри інших дітей, поведінку дорослих.

- Розвиток мовлення дитини не відповідає її вікові.

- Механічно повторює почуті слова.

- Не реагує на прості вказівки.

- Має стереотипні рухи, наприклад, крутить головою, погойдується.

- Надмірно боїться різких звуків, часто затуляє при цьому долонями очі і вуха.

<script async src="https://pagead2.googlesyndication.com/pagead/js/adsbygoogle.js?client=ca-pub-5265607104943703"

     crossorigin="anonymous"></script>

«ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ВПОРАТИСЯ ЗІ СТРАХАМИ»

Існує чимало причин, що викликають страх у дитини: 

Дитяча фантазія. У малюків багата уява. Не можна залякувати казковими персонажами - бабайкою або Бабою-Ягою.

Сімейні конфлікти. Постійні сварки батьків, агресія між членами сім’ї, викликають тривогу у дитини. Це може перетворитися на стійкі страхи.

 

Тривожність батьків. Якщо батьки самі багато чого бояться, це передається дитині (Не бігай, не лізь, зламаєш ногу!). Дитина, як правило, чує тільки другу частину – інформацію про небезпеку. Так, вона не завжди розуміє, що конкретно їй загрожує. Але страх і тривога вже міцно сидять в ній.

 

Порушення прихильності. Якщо дитина не відчуває надійної опори в особі близьких, не впевнена, що батьки зможуть її захистити і прийти на допомогу в будь - якій ситуації, у неї виникає цілий ряд страхів. В цьому випадку порушується базове дитяче почуття безпеки, малюк перестає довіряти навколишнього світу.

 

У подоланні дитячих страхів дуже багато залежить від батьків. Головне правило – не ігнорувати! Якщо помітили, що дитина чогось побоюється, краще прояснити це. Психологи рекомендують:

 

1. До страхів дитини ставитися з усією серйозністю, якими б безглуздими вони не здавалися.

 

2. Потрібно говорити про страхи, щоб з’ясувати, чого малюк боїться. При цьому в розмові не потрібно акцентувати увагу на якомусь конкретному страху.

 

3. Не слід лаяти і карати за “боягузтво”. Цим тільки погіршите ситуацію, треба запевняти дитину в тому, що поруч з вами вона у безпеці.

 

4. Спробуйте м’яко переконати її, використовуючи власний досвід. Наприклад, розповідайте про те, як ви теж боялися цього в дитинстві, але вам вдалося перемогти страх.

 

5. Не виробляйте у дитини “звикання” до страху! Якщо вона боїться темряви, не залишайте її в темній кімнаті. Наслідки таких дій можуть бути сумними для її розвитку і здоров’я.

 

6. Відволікайте свою дитину якимось цікавим заняттям або грою.

 

Хороший спосіб впоратися зі страхом у дитини - придумати про цей страх казку зі щасливим кінцем. Також почуття можна намалювати, зліпити. Це може бути щось конкретне або абстрактне. Нехай вона подивиться на свою скульптуру і вирішить: що  хочеться з нею зробити? Які відчуття виникають, коли вона дивиться на неї? Скульптуру можна зім’яти, розчавити кулаком… Запитайте, як змінився страх після того, як дитина з ним щось зробила.

Потрібно з розумінням поставитися до почуттів дитини. Іноді цього достатньо.